Уманський навчально-виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 7- колегіум»

Уманської міської ради Черкаської області

Доповідь на тему:

«Впровадження нових педагогічних технологій, міжпредметні зв´язки на уроках в початкових класах»

С. Г. Сінютіна

вчитель початкових класів

2019р.

Сучасна українська система освіти  невперше на шляху свого докорінного реформування та оптимізації. Концепцією Нової української школи та нового Закону про освіту визначено ключові засади глобальної реформи освітньої сфери, яка стартує саме з початкової ланки.

Під час проведення попередніх освітніх реформ, зміни в усій системі розпочинаються сааме з початкової ланки і вчителі-«початківці» першими потрапляють під удар нових вимог, викликів та змін.

Процес реформування освіти в Україні є спробою застосування нових форм роботи в межах традиційної системи. Результативність у роботі досягається шляхом впровадження новихтехнологій, пошуками відповіді на питання: «Як навчати, як створити сприятливі умови засвоєння нового матеріалу. Сучасний урок вимагає від педагога оптимального поєднання індивідуальної, парної, групової і колективної форм організації навчальної діяльності учнів. Щоб заохотити учнів до пізнавальної активності визначаю одне із проблемних запитань і працюю над ним протягом тижня. При цьому акцентую увагу на одному завданні. Очікувані результати розкривають проблему в кінці  тижня. Така робота дає змогу висвітлити дану проблему в усіх аспектах. На уроках ставлю такі питання: «Що?», «Як?», «Чому?», «Де?», які спонукають дитину творчо і креативно мислити, створюю ситуацію успіху, ситуацію взаємодопомоги (робота в групах, робота в парах)

Неабияке значення для пізнавальної активності учнів має метод проектів.  Не один рік працюю над проблемою «Проект як метод навчання на уроках в початковій школі» Залучаю своїх учнів до проектної діяльності У дітей є можливість випробувати свої сили, самостійно виконати цікаве завдання,аргументовано висловити свою думку і публічно показати результат.

На уроках учні вчаться доводити власну думку, користуватись здобутими знаннями; пояснювати незрозуміле;  спонукати до знаходження не одного рішення, а декількох самостійно зроблених; вільно вибрати завдання, переважно пошукового і творчого характеру. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інноваційного навчання.  Впроваджуючи нові технології навчаю дітей шукати потрібну інформацію, застосовувати здобуті знання на практиці,формулювати та відстоювати власну думку.

Вже з першого класу організовую навчальну співпрацю міжучнями. Починаю з найпростішого: як сидіти за партою, щоб працювати „очі в очі” з товаришем, як висловлювати думку, як допомагати і як просити допомоги. На прикладі гри діти легко засвоюють правила роботи в парах. Вводжу такі мовні елементи:”Ти згоден?”, „У мене інша думка”, „Не заперечуєш?”. Спочатку намагаюсь давати завдання, які б об′єднували дітей на кілька хвилин. Наприклад: „Пропишіть рядок букв. Поміняйтесь зошитами. Перевірте правильність розв′язання прикладів”. Таким чином, у першому класі відбувається становлення навичок парної та групової роботи, складаються правила співпраці, які зчасом доповнюються і ускладнюються. Тобто створюються „Правила партнерства”. Чітка організація і ритм дають змогу налагодити роботу в сприятливому темпі, швидко переключатися з одного виду діяльності на інший. Дуже важливо привчити до цього дітей вже в перщому класі, тоді вподальшій роботі вони все сприйматимуть на рівні звички.

На своїх уроках використовую такі інтерактивні методи і вправи навчання: «мікрофон», робота в парах, малих групах, «діалог», «синтез думок», «пошук інформації», «спільний проект», «мозковий штурм», вправу «Асоціативний кущ», інсценізацію, що розвиває пам'ять, творчу уяву, креативне мислення.

Використовую на уроках такі ігри, в яких діти активно виявляють свої зусилля, проймаються почуттям відповідальності і серйозністю у виконанні правил гри, привчаються до колективної дисципліни.

Але кожному вчителю перш за все слід розуміти, що корінні зміни мають відбутися в його власній професійній діяльності, в роботі його учнів, знати яким чином можна забезпечувати високу якість навчання та виховання в сучасній школі. Вчителю розумітися на тих чи інших технологіях – замало.Тому перед кожним уроком шукаю  відповідь на «вічне» запитання: як побудувати навчальну роботу, щоб вона викликала емоційне піднесення у школярів, позитивно впливала на їхні почуття і мислення, збагачувала їх досвідом самостійних пошуків та роздумів.

Найбільшою проблемою, з якою зустрічаються вчителі на початку своєї діяльності це байдужий дитячий погляд. Не всі учні виявляють бажання виконувати додаткові завдання. Тому варто починати працювати з невеликою групою дітей. Щоб активізувати дітей потрібно давати завдання у вигляді гри,необхідна допомога батьків ,а результати роботи однокласників розширять коло однодумців. Учні на уроці ставитимуть масу додаткових запитань, які виходять за рамки об’єму необхідних знань, зазначених у програмі .Отже, оскільки вчитель є організатором освітнього процесу то його основною метою є пробудити і підтримати прагнення дітей до пізнання, що спонукає педагогічний колектив шукати шляхи підвищення інтересу учнів до навчання, урізноманітнюючи його зміст, форми та прийоми через використання інновацій.

Різноманітність та велика кількість сучасних інноваційних педагогічних технологій вимагає від учителів пильної уваги та відповідної підготовки до їх вибору та впровадження в навчально-виховний процес початкової школи. Інноваційна діяльність передбачає сформованість у вчителя найвищого ступеня педагогічної творчості, оскільки суть такої діяльності передбачає оновлення педагогічного процесу, внесення прогресивного у традиційну систему навчання й виховання. Новий підхід до характеру й рівня професійної діяльності сучасного вчителя пов’язаний з бажанням відійти від стереотипів у навчанні, вихованні та розвитку особистості. Він передбачає індивідуально-творчу діяльність педагога, здатного створити й запровадити нові технології, що ефективно реалізують вимоги особистісно орієнтованого освітнього простору. Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів.

На сучасному етапі розвитку освіти діти дійсно навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться висловити свою думку, критику, не бояться бути почутими. На таких уроках учитель повинен стати невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя.

Інноваційні технології – не самоціль. Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) використовувати 1-2 методи за урок.

Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами.Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

В Концепції Нової української школи виокремлено сучасні педагогічні технології. У школі ведеться робота у напрямку впровадження нового режиму навчально-виховної роботи в умовах гуманізації науково-методичної діяльності вчителя у напрямку забезпечення креативної освіти інноваційної особистості. Сьогодні в початковій школі впроваджується багато інноваційних технологій, серед яких виділяють наступні групи:

технології особистісноорієнтованого навчання й виховання;

традиційні педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів;

педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу;

педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу.

Учитель початкових класів має право вільно вибирати будь-який ефективний та раціональний, на його думку, метод, прийом і технологію навчання учнів. Та все ж Нова українська школа рекомендує ключовою для використання саме предметну інтеграцію, або технологію інтегративного навчання на основі синергетичного підходу до освітнього процесу.

Саме інтеграція у вивченні навчальних дисциплін, на думку фахівців, найбільше сприятиме ефективності освіти в початковій школі.

Сучасна педагогічна технологія-інтегроване навчання

В сучасній педагогічній науці інтегроване навчання трактують як комплексний підхід до освітнього процесу і безпосередньо до уроку чи його частини без поділу на окремі дисципліни. В усьому цивілізованому світі технологія інтегрованого навчання є необхідною умовою для надання якісної освіти.

Характерною особливістю початкової школи багатьох зарубіжних країн є навчаннядітей за інтегрованими курсами. Наприклад, у Канаді читання, письмо, усне мовленняоб’єднані в мистецтво мовлення; відомості з історії, географії, громадянства – усуспільствознавство; відомості з фізики, хімії, біології, математики – укурс наука тощо.

В Державному стандарті початкової освіти інтегрований підхід та власне інтегрована компетентність учня визначені як можливість і здатність учня застосовувати знання, вміння, навички та способи діяльності для вирішення найширшого кола проблем, що належать до певних галузей та окремих навчальних предметів. Виходячи з такого визначення, освітній процес у початкових класах розглядають крізь призму загальної картини, а не ділять на окремі дисципліни.

Варто зауважити, що теорія інтегрованого навчання давно прийнята на озброєння педагогами, але досі їй не надавали такого значення й уваги. Інтегровані уроки скоріше були винятком, а не загальним правилом діяльності педагога, особливо в молодших класах.

Сьогодні, з огляду на високу результативність інтегративного підходу до освітнього процесу в світі, є нагальна потреба активного застосування інтеграції в наших школах.

Інтегрований підхід найбільш доцільний у початковій освіті, тому що застосовний у кількох варіантах інтеграції —

у межах однієї навчальної дисципліни, коли вчитель об’єднує на одному уроці вивчення кількох різнотипних тем чи розділів

в межах кількох споріднених дисциплін, наприклад теми з рідної мови та літератури, математики й інформатики, природознавства та «Я у світі»

різнопланових та різнонаправлених дисциплін (цей вид інтеграції найважчий, але й найефективніший).

Часто можливий варіант інтегрованих уроків, які проводять одночасно двоє чи більше вчителів, оскільки різні предмети в початковій ланці освіти можуть викладати різні педагоги. На це потрібно додаткові зусилля в світлі синхронізації роботи на уроці та алгоритму їхніх спільних чи роздільних дій з учнями.

Технологія формування критичного мислення

Дуже близькою по своїй сутності до інтегрованого навчання є технологія формування критичного мислення в початкових класах. Вона зобов’язує до:

ведення дискусій та участі в них усіх учнів класу

виявлення власної думки учня

пов’язування нової інформації з уже вивченою

навчання учнів критично розмірковувати на основі вже вивченого

вміння поєднувати колективну та індивідуальну роботу.

В середовищі педагогів-практиків цю технологію перш за все пов’язують з двома відмінними методами:

«Мозкового штурму»

1.Це загальна дискусія з продукуванням найбільшої кількості ідей щодо вирішення проблеми, означеної вчителем, та їх фіксацією.

2.Доступні всі дитячі ідеї, учні згадують усе з минулих тем — ключові переваги методу.

«Асоціативного куща (гронування)»

1. Передбачає висловлювання ідей та інформації з минулих тем, представлення образів, емоцій, почуттів з приводу предмета обговорення.

2. Йдеться про стимулювання асоціативного мислення

 Зупинюсь на методі, який має назву «Побудова асоціативного куща». Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації знань, в основній частині, як засіб перевірки знань .

Учитель записує ключове слово на дошці (наприклад, «весна»), а діти висловлюють свої асоціації з цього приводу — птахи прилетіли, сонечко, сніг розтанув, тепло, квіти розквітають, весело тощо. Коли запас слів вичерпано, вчитель пропонує встановити зв’язки між словами, наголосивши, що немає правильних чи неправильних асоціацій — усі вони індивідуальні. Так відбувається перехід до вивчення нової теми, написання твору, контрольної роботи тощо.

Асоціативний кущ «Лелеки»

Вчитель ставить питання: «Що ми довідались про лелек»?

1. Інформаційна група озвучує відомості про різні назви птаха, беручи інформацію з енциклопедичного словника.

2. Фольклорна група – підготовлені заздалегідь розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як людина стала лелекою

3. Читці – вміння виразно читати вірші про лелек.

4. Екологи – Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.

5. Художники малюють цього птаха на оселі господаря.

6. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.

7. Секретар фіксує найцікавіші думки.

Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про птаха. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння. Використання методу «асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу. Вона виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання.

Ігрові технології навчання.

Широко вживаними в освітньому процесі в 1–4-х класах є ігрові технології.

               Технологіїігрового навчання - це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, "проживання" ситуації).

Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Види ігор:

• навчальні, тренувальні, узагальнюючі;

• пізнавальні, виховні, розвиваючі;

• репродуктивні, продуктивні, творчі.

Гра – той вид діяльності, у якому діти навчаються спілкуватися, набувають перших навичок поведінки в колективі, пізнають різноманітні явища навколишньої дійсності. Саме через гру діти можуть успішно засвоїти відповідні мовні знання, опанувати мовлення як засіб організації спільної діяльності, а також планування своїх дій.

Стимулюючий вплив на розвиток мовлення молодших школярів мають дидактичні ігри. Методика проведення таких ігор полягає у досконалій підготовці роботи над змістом і мовленнєвим оформленням зв’язного висловлювання. Завдання виконуються під час гри чи ігрової ситуації, коли дитина з цікавістю дізнається про нові знання і способи дій. Важливе значення має настанова на самостійне висловлювання: школяр повинен розповідати так, щоб слухачі зрозуміли його думку, уявили описувану картину, відчули ставлення учня до висловлюваного.

Нова українська школа також рекомендує до застосування:

ІКТ-технології — через демонстрацію та власну роботу на інтерактивній дошці, з ноутбуком, смарт-телевізором, з прослуховуванням через навушники, аби активізувати пам’ять і розумові процеси учнів

парно-групові технології

авторські технології відомих майстрів педагогічної праці

технології рівневої диференціації та інші.

Усі вони при оптимальному застосуванні та поєднанні здатні значно підсилити ефективність освітнього процесу в початковій ланці й отримати гідний результат у вигляді комплексу не знань, вмінь та навичок, а компетентностей, необхідних для життя та подальшого навчання молодших школярів.

Групова (колективна) технологія навчання передбачає організацію навчального процесу, заякої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути однорідною або різнорідною за певними ознаками, може бути постійною і мобільною.

Групові форми навчання дають змогу диференціювати та індивідуалізувати процес навчання. Формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації. Сприяють формуванню комунікативних якостей учнів, активізують розумову діяльність. Робота в групах (колективна) дає найбільший ефект у засвоєнні знань.

Завдання:

навчити дітей співпраці при виконанні групових завдань;

стимулювати моральні переживання взаємного навчання, зацікавленості в успіхові товариша;

формувати комунікативні вміння молодших школярів;

формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: цілеспрямованість, планування, контроль, оцінювання;

поєднувати фронтальну, індивідуальну та групову форми навчальної діяльності.

Виконання зазначених завдань здійснюється завдяки спеціально організованій взаємодії учнів у навчальному процесі.

Технологія групової навчальної діяльності молодших школярів базується на таких положеннях:

необхідно навчати молодших школярів прийомів ділової співпраці;

забезпечувати спеціальний добір дітей у групи;

актуалізувати активність кожного учня;

поєднувати всі форми навчальної діяльності школярів на занятті.

Технології індивідуалізації процесу навчання- організація навчально-виховного процесу, при якій вибір педагогічних засобів та темпу навчання враховує індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей та сформованого досвіду. Його основне призначення полягає в тому, щоб забезпечити максимальну продуктивну роботу всіх учнів в існуючій системі організації навчання. Індивідуальне навчання - модель організації навчального процесу при якому:

1) вчитель взаємодіє лише з одним учнем;

2) один учень взаємодіє лише із засобами навчання (книги, комп'ютер тощо).

Головною перевагою індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю адаптувати зміст, методи та темпи навчальної діяльності дитини до його особливостей, слідкувати за кожною дією та операцією при вирішенні конкретних завдань, за його рухом від незнання до знання, вносити вчасно необхідні корективи в діяльність як учня, так і вчителя. В сучасній вітчизняній педагогічній практиці та теорії найбільш суттєвими прикладами технологій індивідуалізації навчання є:

• технологія індивідуального навчання І. Унт;

• адаптивна система навчання А. Границької;

• навчання на основі індивідуально-орієнтованого навчального плану В. Шадрікова.

Класифікаційні характеристики технологій індивідуалізованого навчання:

За рівнем застосування:всі рівні.

За філософської основи:гуманістичні.

За концепцією засвоєння:асоціативно-рефлекторні.

За орієнтації на особистісні структури:інформаційна.

За характером змісту:навчальна, гуманітарна, загальноосвітня, особистісно-орієнтована

За типом управління:система «репетитор».

За підходу до дитини:гуманно-особистісні.

Унапрямку модернізації:альтернативні.

Індивідуальне навчання у «чистому» вигляді застосовується в масовій школі дуже обмежено (в основному - для занять з особливими дітьми).

Технологія індивідуалізованого навчання -  це така організація навчального процесу, де пріоритетні індивідуальний підхід та індивідуальна форма навчання. Вона передбачає проектування педагогічної діяльності на основі індивідуальних якостей дитини (інтересів, потреб, здібностей, інтелекту тощо) .

Індивідуальний підхід як принцип застосовується певною мірою у всіх існуючих технологіях, тому індивідуалізацію навчання можна також вважати «метатехнологією» .

Нині, вчені намагаються знайти шляхи вирішення проблеми реалізації індивідуального підходу у практику навчання та виховання. Наприклад, низка вчених пропонує виділити індивідуалізоване навчання в окрему групу педагогічних технологій, найбільш альтернативних по відношенню до традиційної класно-урочної системи навчання.

Технологія рівневої диференциації

Диференціація за рівнем розумового розвитку не отримує в сучасній педагогіці однозначної оцінки; в ній є поряд з позитивними і деякі негативні аспекти.

Інтерактивне навчання. В Україні розроблена та пропагується технологія інтерактивного навчання.Інтерактивне навчання-це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.Значна кількість основних методичних інновацій пов’язана сьогодні із застосуванням інтерактивних методів навчання. Тому, змінивши слова великого китайського педагога Конфуція «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію», можна сформулювати як кредо інтерактивного навчання. Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром. Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної вза­ємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок а вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Технологія передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем.Для реалізації цих змін, вчитель повинен застосовувати активні або інтерактивні моделі навчання. Завдяки інтерактивним технологіям засвоєння матеріалу є наслідком спілкування між тими, хто вчить і хто вчиться, тобто між тими, хто має певні знання й досвід, та тими, хто їх здобуває.

Інтерактивне навчання - це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань, роз­витку особистісних якостей учнів.

Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.До кожного заняття слід сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок «сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. В роботі повинні бути задіяні тою чи іншою мірою всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху .

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.

Досвід набутий за кордоном та в Україні переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу.

Вони дають змогу учням:

полегшити процес засвоєння знань;

аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;

моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати, шукати компроміси;

знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.

На сьогодні в Україні вже відомо і описано щонайменше чотири групи методів, в кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед відповідної обізнаності. До того ж, кожен з методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що неможливо без спеціальної фахової підготовки вчителя до організації інтерактивного навчання

Переваги інтерактивного навчання.

Формування навичок культури спілкування (вміння вести дискусію, обговорення ).

Вироблення вміння приймати спільні рішення.

Удосконалювати вміння робити аналіз, синтез, висновки та узагальнення.

Формування навичок ораторського мистецтва.

У процесі застосування інноваційного навчання час від часу виникали різні проблеми та труднощі. Отже, типові проблеми:

Головна проблема: учень часто не має власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: «В нас рідко запитують власну думку», «Чи цінна моя думка?», «А раптом вона не буде збігатися з думкою вчителя чи колективу?», «Вона суперечить думці учня, що має в класі авторитет з цього предмета» тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення.

Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс.

Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи.

Труднощі в малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а слабші учні відразу стають пасивними.

Проте за умов вмілого впровадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговоренні.

Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, формувати характер, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Мультимедійні технології пов'язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, комп'ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об'єднаються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація. Мультимедіа-технології перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, дозволили учням (будь-якого віку), не виходячи з навчальної аудиторії, будинку, офісу, бути присутніми на лекціях видатних вчених, брати участь у конференціях, діалогах, вести кореспонденцію. Як принципово новий навчальний засіб електронна книга відкрила можливості «читати», аналізувати «живі» озвучені сторінки, Тобто можливості бачити, чути, читати.

Мережеві технології призначені для телекомунікаційного спілкування учнів з викладачами, колегами, працівниками бібліотек, лабораторій, установ освіти тощо. Телекомунікаційний доступ до баз даних здійснюється через всесвітню мережу Інтернет. Формами мережевої комунікації є:

• електронна пошта - призначається для обміну інформацією між суб'єктами зв'язку, здійснення консультування, організації дистанційного навчання;

• телеконференція - дозволяє викладачеві та учням, що знаходяться на значній відстані одне від одного, організувати спільне навчання, обговорювати навчальні проблеми, брати участь у ділових іграх, практикумах тощо в умовах так званого віртуального класу.

Таким чином, одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої освіти України є забезпечення якості підготовки спеціалістів на рівні міжнародних стандартів. Розв'язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних технологій навчання.

Міжпредметні зв'язки

УКонцепціїстандартівдляНовоїукраїнськоїшколиключовікомпетентностієголовнимчинникомвизначенняочікуванихрезультатівшкільноїосвіти, аотже, стаютьорієнтирамирозробленняпредметногозмістунавчання.

Міжпредметні зв'язки - це дидактична категорія, яка відображається у взаємозв'язаному і взаємообумовленому вивченні навчальних предметів у школі.

Проблемі міжпредметних зв'язків у сучасній освіті приділена значна увага, їх актуальність обумовлена тим, що сучасному розвитку науки характерна інтеграція економічних, природничих, суспільних, технічних та наукових знань.

Характеризуючи міжпредметні зв’язки, слід зазначити, що у Педагогічному словнику вони тлумачаться як „дидактичний засіб, який передбачає комплексний підхід до формування й засвоєння змісту освіти, що дає можливість здійснювати зв’язки між предметами для поглибленого, всебічного розгляду найважливіших понять, явищ. На думку авторів словника, міжпредметні зв’язки відображають комплексний підхід до виховання й навчання, який дає можливість виділити як головні елементи змісту освіти, так і взаємозв’язки між навчальними предметами.

Міжпредметні зв’язки, а також інтеграція змісту навчання не є новим явищем у вітчизнянійпочатковій школі, адже ще К. Д .Ушинським шляхом інтеграції процесів письма і читаннябуло створено синтетичний метод навчання грамоти.

Яскравим прикладом втілення ідеї цілісного формування у 6–7-річних дітейзнань про навколишній світ був досвід В. О. Сухомлинського, який проводив «урокимислення в природі» у Павлиській школі у 60-х рр. ХХ століття. В. Сухомлинський, розвиваючи ідею міжпредметних зв’язків,зокрема, у 1 класі не визнавав "чистих" уроків читання, письма,математики тощо. У праці "Серце віддаю дітям" Василь Олександровичділиться своїм досвідом: "Як тільки діти починали втомлюватись, япереходив до іншого виду роботи". Могутнім засобом урізноманітненняпраці було малювання. "Ось я бачу, що читання починає стомлюватидітей. Кажу: "Розгорніть, діти, свої альбоми, намалюємо казку, яку мичитаємо". Зникають перші ознаки втоми, в дитячих очах радісні вогники,одноманітна діяльність змінилася творчістю" [4: 119]. Це ж стосується йінших уроків.

Як показують сучасні дослідження, міжпредметні зв'язки можуть бутиздійснені у трьох напрямах:

педагогічний варіант зв'язків між різнимивидами мистецтва;

педагогічний варіант зв'язків між науками;

зв'язкиметодичного характеру.

Перші два компоненти – це зв'язки міжокремими видами мистецтв, між окремими науками про них, які доступніучням молодшого шкільного віку й потрібні для кращого розуміннянавчального матеріалу з певного шкільного предмета. Третій компонент – це зв'язки між умінням й навичками,набутими учнями в процесі вивчення різних предметів, а також міжформами, методами й прийомами, що їх застосовують учителі в процесівикладання своїх предметів

В курсах предметів гуманітарного циклувивчається чимало одних і тих же або близьких наукових відомостей(історичні факти, явища, ситуації тощо). На уроках читання учнізасвоюють одні й ті ж відомості з літератури (тема, ідея, герой, опис таінші), про них вони довідуються і в курсах образотворчого мистецтва тамузики. Це так званий спільнопредметний матеріал. В багатьох темах ізчитання є окремі елементи знань, спільні з різними темами іншихпредметів. Готуючись до уроків читання, педагоги повинні обов'язкововраховувати, що вже учні знають з інших предметів, щоб не пояснюватизаново вже відоме.

Ідея об’єднання в рамках одного уроку (одного предмету) декількох різних підходів та поглядів на одну й ту саму тему не є принципово новою. Ще в працях Я. А. Коменського акцентується увага на необхідності „завжди і всюди брати разом те, що пов’язано одне з одним” [3, с. 374].

Довгий час терміни „міжпредметні зв’язки” та „інтеграція навчального матеріалу” вживалися як синоніми. Проте згодом намітилася їх диференціація: „у тих випадках, коли один предмет є основним, а відомості з іншого викладаються лише в допоміжній ролі з метою повторення, прискорення процесу навчання чи закріплення знань, умінь і навичок є підстава говорити про міжпредметні зв’язки. Інтеграція – це створення нового цілого на основі виявлення однотипних елементів і частин у кількох раніше різних одиницях, пристосування їх у раніше неіснуючий моноліт особливої якості” [6, с. 58].

• інтегрованого навчання та організації міжпредметних зв’язків на уроках присвячено багато праць українських вчених. Так, наприклад, уроки інтегрованого змісту та уроки з використанням міжпредметних зв’язків, О. Я. Савченко розглядає як різні дидактичні поняття, оскільки міжпредметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для вивчення певної теми. За М.М. Фіцулою, для інтегрованих уроків та уроків з міжпредметними зв’язками характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку й вихованню. Вказуючи на особливості цих типів уроків, він зазначає, що „міжпредметні уроки ставлять за мету „спресувати” матеріал кількох предметів, при інтегрованих уроках матеріал кількох тем подається блоками” [8, с. 167].

Враховуючи все вищесказане можна схематично зобразити порівняльну характеристику інтегрованого навчання та навчання з міжпредметними зв’язками (див. схему 1).

Застосування  міжпредметних зв’язків на уроках – важливий фактор, що сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу у початкових класах. Адже нині у початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції навчання, особлива увага приділяється формуванню самостійності, навчанню критичного мислення та креативності. Тому для інтегрування окремих навчальних курсів у початковій школі існують об’єктивні причини й передумови.

 За допомогою міжпредметних зв’язків у дітей формуються види навчальної діяльності та навчально-пізнавальна культура, спільні для багатьох предметів: слухати вчителя, відповідати перед класом, читати вголос, подумки списувати з підручника, дошки, відчуття гармонії, зорової рівноваги, вміння зіставляти, доводити.

Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє розкриттю творчих здібностей кожного вчителя, урізноманітненню методів та організаційних форм навчання для посилення інтересу учнів до знань, активізації мислення, оволодіння системою наукових знань і, зрештою, підвищення результативності всієї навчально-виховної роботи.

У педагогічній і методичній літературі міжпредметні зв'язки розглядаються як необхідна умова підвищення ефективності навчання, тому що за умови їх систематичного і цілеспрямованого здійснення вони перебудовують і оптимізують весь процес навчання.

Цінність виявлення і здійснення міжпредметних зв'язків у навчально-виховному процесі полягає не тільки у формуванні в школярів інтегрованих знань, умінь і навичок, але й у появі нових ідей інтеграції, тобто в процесі навчання міжпредметні зв'язку виконують не тільки навчальну і розвиваючу функції, але і виховну.

Однією із важливих складових якісної освіти є її доступність. У зв’язку з цим шкільні програми розроблені з урахуванням як вікових особливостей учнів, так і їхнього інтелектуального потенціалу, розумових та творчих здібностей тощо. Тому вивчення певної шкільної дисципліни тісно пов’язане з іншими, оскільки вони дають всеохоплюючі знання.

Тож міжпредметні зв’язки дають змогу розширити кругозір школярів, зробити їхні знання міцнішими і змістовнішими.

Різні види діяльності (художньо-трудова, малювання, читання, слухання тощо), які притаманні урокам інтегрованого змісту, роблять їх цікавими, запобігають втомлюваності дітей, посилюють інтерес до навчання та школи в цілому. Так, наприклад, уроки мови і читання дають широку можливість здійснювати міжпредметні зв’язки, оскільки вони ґрунтуються на спільних дидактичних цілях і в їх основі одні й ті ж види мовленнєвої діяльності: слухання, читання, висловлювання (усні й писемні). На уроках читання учні стикаються зі словами, правопис яких треба запам’ятати. Діти повторюють їх, записують на дошці. Коли на уроці мови учні вивчають власні назви, можна записати імена, по батькові і прізвища відомих їм з уроків читання письменників. Корисно здійснювати і зворотний процес: на уроках мови діти вчаться групувати предмети, давати їм загальні назви, використовуючи знання, вміння і навички з читання. Школярі знають, скажімо, що лопата, граблі, пилка, сокира – це знаряддя праці, а яблука, груші, сливи – фрукти; явища природи – це вітер, сніг, блискавка.

Розглянемо один з уроків розвитку мовлення, де застосовуються міжпредметні зв’язки

 Твір на тему "Осінь у парку" (3-ій клас).

Цей урок тісно переплітається з уроками  української мови ,читання, образотворчого мистецтва, трудового навчання, "Я у світі". Твір пишеться за матеріалами екскурсії до парку.

Мета уроку: розвивати вміння узагальнювати матеріали спостережень у відповідності з темою твору.

За декілька тижнів до написання твору у позакласний час проводиться екскурсія до парку, учні спостерігають за змінами, які відбулися. На уроках рідної мови вони добирають до іменників прикметники, вводять дані словосполучення у речення, складають фрагменти тексту. На уроках читання для поетичних хвилинок добирають вірші про осінь, на уроках трудового навчання виготовляють вироби з пластиліну, аплікації; на заняттях образотворчого мистецтва малюють осіннє листя, розглядають репродукцію картини І. Левітана "Золота осінь", на уроках музики розучують пісню Я.Степового "Літо минулося", слухають фрагменти із музичних творів про осінь П.І. Чайковського "Пори року" – п’єси "Вересень", "Жовтень".

Період роботи над твором ділиться на етапи:

1. Збір матеріалу: спостереження, екскурсія, похід, розгляд картин, читання художньої літератури.

2. Відбір матеріалу відповідно до теми: бесіда, обговорення, виділення суттєвого, окремі записи, підготовка лексичного матеріалу.

3 Написання твору.

Після закінчення роботи над твором учні починають малювати ескіз, який закінчують на уроці образотворчого мистецтва.

Міжпредметні зв’язкиздійснюються шляхом нарощування додаткових запитань до тексту чи ілюстрації мовного завдання, передбачається на його основі виконання учнями математичних або загальнопізнавальних дій. Все залежить від уміння вчителя синтезувати матеріал, справді органічно пов’язаний між собою, і провести урок без перевантаження дітей враженнями, щоб він підпорядковувався головній меті.

Міжпредметні зв’язки на уроках математики

На уроках математики крім задач, узятих із підручників, у кожному класі необхідно розв’язувати задачі на основі числових даних, узятих безпосередньо із навколишнього життя. Щоб зрозуміти спостережуване явище, потрібно зробити деякі розрахунки.

Для відповіді на запитання про те, як змінилась погода за останній тиждень (місяць), діти повинні зробити різні підрахунки, щоб визначити зміну температури, кількість сонячних і похмурих днів тощо.

Результати спостережень дають багатий матеріал для усного рахунку. Наприклад, підрахунок кількості ясних і похмурих днів, різні обчислення для порівняння величин (яких днів було більше, на скільки), вправи на знаходження доданка (скільки всього днів) і залишку (скільки було днів у місяці без вітру). При оформленні календаря учні вправляються в складанні і розв’язуванні задач на обчислення середнього арифметичного числа (середньодобова, середньомісячна температура повітря) та інші.

Вивчаючи у 4-му класі тему «Добовий і річний рух Землі», діти вчаться визначати, що таке рік, доба, день, ніч. При цьому вони використовують матеріал, вивчений у 2 і 3 класах на уроках математики з теми «Час» (одиниці вимірювання часу, пов’язані з обертанням небесних тіл – доба, місяць, рік (2 кл.), одиниці вимірювання часу: година, хвилина, секунда; календар (3 кл.)). Із використанням раніше засвоєних знань у дітей формується правильне поняття про рік і розвивається поняття про добу. Оформлюючи календар, вони також вправляються в практичному застосуванні понять часу (доба, тиждень, місяць, рік).

Спостереження і практичні заняття, що пов’язані з орієнтуванням на місцевості, вивченням видимого руху Сонця тощо, розвивають просторові уявлення учнів. Це допомагає їм в оволодінні геометричним матеріалом.

На уроках математики доцільно використовувати матеріал екологічного змісту. Дітям цікаво розв’язувати задачі, в яких представлено матеріал про пристосування живих організмів до навколишнього середовища, про взаємозв’язки, що існують у довкіллі.

Ось кілька вправ і завдань екологічного змісту, які вчитель може використати на уроках математики в молодших класах.

Під час вивчення мір довжини у 2-му класі можна використати такі завдання:

1. Довжина крокодила 10 м, акули — 9м, кита — 11 м. Визначте різницю довжини цих тварин.

2. Довжина дзьоба у лелеки 19 см, а в чаплі — на 6 см менша. Який завдовжки дзьоб у чаплі?

Вивчаючи міри часу у 3-му класі, можна використати такі завдання:

1. Одна гусінь соснового шовкопряда за день з’їдає не менше 60 хвоїнок. Скільки хвоїнок вона з’їдає за 3 дні? за 7 днів?

2. Синиця виводить пташенят двічі на рік. За один раз може вилупитися 12 пташенят. Скільки пташенят буде у синиці за 2 роки? 4 роки? 6 років?

Під час вивчення мір маси у 3-му класі можна використати такі завдання:

1. Одна сова з’їдає за літо 1000 польових мишей, зберігаючи при цьому 1 тонну зерна. Скільки мишей знищать за літо і скільки тонн пшениці збережуть чотири сови?

2. Ліс площею 10 000 м2 затримує 50 т пилу за рік. Скільки кілограмів пилу затримує ліс за 50 років?

3. 10 000 м2 гречки дають 70 кг меду. Скільки меду дасть ділянка прямокутної форми завширшки 5 м і завдовжки 100 м?

Вивчаючи площу у 4-му класі, можна запропонувати такі завдання, пов’язані з роботою молодших школярів на навчально-дослідній земельній ділянці:

1. На 100 м2 землі потрібно 6 кг насіння огірків. Скільки насіння огірків потрібно, щоб засіяти ділянку квадратної форми, сторона якої 100 м?

2. Для засадження ділянки площею 100 м2 потрібно 15 кг картоплі. Скільки картоплі потрібно, щоб засадити ділянку завширшки 20 м і завдовжки 30 м?

Отже, взаємозв’язок математики, природознавства, праці сприяє осмисленню наявних знань стосовно нових явищ, розвитку логічного мислення, поглибленню розуміння причинно-наслідкових зв’язків.

Здійснення міжпредметних зв’язків на уроках природознавства та образотворчого мистецтва

Знання про навколишній світ, рослини і тварин, яких діти набувають під час екскурсій та на предметних уроках, допомагають їм правильно намалювати ці об’єкти. Спостереження сприяють розвиткові просторових уявлень дітей, без яких їм важко будувати композицію малюнка, а також зображати предмети різної величини. Якщо, наприклад, дати учням завдання намалювати свою школу і дерева, що ростуть навколо неї, то виявиться, що більшість із них не звертає уваги ні на кількість поверхів шкільного приміщення, ні на висоту дерев. Дехто з них малює високі дерева як невеличкі кущі, інші ж, навпаки,— удвічі вищі триповерхового будинку. Після проведення екскурсії в природу діти зазвичай малюють правильно.

Під час екскурсій учні знайомляться з багатством фарб природи (колір неба, рослин, тварин). Це сприяє розвитку їх естетичних почуттів, якоюсь мірою прищеплює інтерес до мистецтва.

Із образотворчим мистецтвом тісний зв’язок має оформлення календаря природи і праці. Він здійснюється під час малювання з натури (замальовка оголених дерев восени, відльоту птахів, зимового пейзажу тощо).

Із записами в календарі пов’язане також тематичне малювання, наприклад натеми «Зима», «Весна», «Збирання врожаю». У процесі оформлення календаря учні вчаться підбирати ілюстрації на задану тему, виділяти суттєві ознаки явища, що спостерігається (листопад, снігопад тощо). Здійснюючи зв’язки на уроках природознавства та образотворчого мистецтва, учитель підбирає матеріал, зв’язаний із проблемою екологічного виховання, водночас розв’язуючи такі завдання:

Використання матеріалу з «Основ здоров’я» на уроках природознавства.

Міжпредметні зв'язки виконують у навчанні основ здоров’я такі функції:

методологічну – формування цілісності й розвитку людини;

освітню – формування системності знань;

розвивальну, яка відбиває роль міжпредметних зв'язків у розвитку системного й творчого мислення учнів;

виховну, виражену в необхідності встановлення міжпредметних зв'язків при здійсненні естетичного, морального виховання;

Міжпредметні зв'язки дозволяють вичленувати головні елементи змісту освіти, передбачити розвиток  ідей, понять, загальнонаукових прийомів навчальної діяльності, можливості комплексного застосування знань із різних предметів у діяльності учнів.

Вивчаючи природознавство в початкових класах, необхідно використовувати матеріал з валеології − науки про здоров’я людини, яка у початковій школі реалізується в предметі «Основи здоров’я».

Під час вивчення у 3-му класі теми «Людина та її організм» учитель має використати матеріал, який діти вивчають у розділах «Здоров’я людини» та «Фізична складова здоров’я».

У 3-му класі на уроках природознавства і «Основи здоров’я» паралельно вивчаються окремі теми стосовно охорони здоров’я дитини. Так, вивчаючи на уроках природознавства скелет і м’язи, необхідно пригадати поняття, які діти засвоїли на уроках з основ здоров’я: «постава», «правильна постава», «неправильна постава», «як правильно сидіти за партою» (1 кл.); користь активного відпочинку, фізичні вправи і здоров’я (2 кл.); освітлення на робочому місці, його значення для формування постави і зору (3 кл). Подальший розвиток поняття отримає у 4 класі при вивченні матеріалу про профілактику порушень … опорно-рухового апарату у школярів (4 кл.)

Вивчаючи на уроках природознавства матеріал про шкіру, необхідно звернутися до теми «Фізичні вправи і загартовування», яка вивчається в основах здоров’я.

Міжпредметні зв’язки трудового навчання і природознавства починаються зі знайомства дітей з навчально-дослідною земельною ділянкою, у процесі якого вони дістають загальне уявлення про значення сільськогосподарської праці в житті людей, умови росту рослин у відкритому ґрунті, вчаться підготовляти ґрунт до осінньої обробки (згрібання сухих рослинних залишків опалого листя), після чого на уроках природознавства знайомляться з прикметами осені у неживій природі (сонце гріє мало, йдуть затяжні дощі) і живій природі (листопад, дозрівання плодів, відліт птахів, підготовка тварин до зими). При цьому учні вчаться знаходити взаємозв’язки, які відбуваються у природі (екологічне виховання школярів).

У сучасній системі наук чітко намітився процес взаємного проникнення зв'язку між науками. Це цілком об'єктивний процес, який обумовлений єдністю навколишнього світу. Розвиваючись, кожна наука не лише поглиблює свої знання про природу, але і розширює межі своїх досліджень.

Міжпредметні зв'язки являють собою відображення в змісті навчальних дисциплін тих діалектичних взаємозв'язків, які об'єктивно діють в природі і пізнаються сучасними науками. Тому їх слід розглядати як еквівалент зв'язків міжнаукових.

Узагальнюючи все вищесказане можна зробити висновок, що за допомогою міжпредметних зв’язків у дітей формуються види навчальної діяльності та навчально-пізнавальна культура, спільні для багатьох предметів: слухати вчителя, відповідати перед класом, читати вголос, подумки списувати з підручника, дошки, відчуття гармонії, зорової рівноваги, вміння зіставляти, доводити.

Реалізація міжпредметних зв’язків та проведення інтегрованих уроків сприяє розкриттю творчих здібностей кожного вчителя, урізноманітненню методів та організаційних форм навчання для посилення інтересу учнів до знань, активізації мислення, оволодіння системою наукових знань і, зрештою, підвищення результативності всієї навчально-виховної роботи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. – 1440 с.

Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с. 

Лесняк Н.В. Міжпредметні зв’язки у формуванні мовленнєвих умінь майбутніх учителів початкових класів: Дис… канд. пед. наук: 13.00.02 / Рівненський держ. педагогічний ін-т. – Рівне, 1997. – 181с. – Бібліогр.: С. 159-181.

Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002. – 528 с.

7.Вашуленко М.С. Інтегрування завдань з рідної мови й читання // Поч. школа. – 1994. – №6. – С.13-17.

8.О. Я. Савченко // Український педагогічний журнал. - 2017. - № 2. - С. 48-57

9. В. О. Сухомлинський. Серце віддаю дітям. — Х.: Атма, 2012. — С. 5-22.

Передивитись та скачати повну версію доповіді можна тут:

Презентація