Миколайко Оксана Віталіївна,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Уманської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №11 ім. М.П.Бажана

 Уманської міської ради Черкаської області

Попередження шкільної дезадаптації першокласників

Переступаючи шкільний поріг першокласник поринає у досі не відомий йому світ. Уже немає іграшок, улюбленої виховательки з дитячого садка, під час уроку не можна гратися та розмовляти, а потрібно уважно слухати вчителя, читати, писати, бути самостійним і відповідальним. Діти часто лякаються таких змін і їм потрібний час та допомога з боку дорослих, щоб адаптуватися в новому для них середовищі.

Цей перехідний період у житті першокласників психологи називають кризовим у житті дитини і її батьків.

Після вступу до школи відбувається зміна соціальної позиції дитини, що спричинює ламання стереотипів поведінки і стосунків з дорослими, необхідність засвоєння нових вимог, запропонованих їй учителем і батьками.

Поняття «шкільна адаптація» вживається останнім часом для опису різноманітних проблем і труднощів, що виникають у дітей в зв’язку з навчанням у школі. З цим поняттям пов’язують відхилення у навчальній діяльності – труднощі у навчанні, конфлікт з однокласниками тощо.

Шкільна дезадаптація – це утворення неадекватних психологічних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень навчання і поведінки, конфліктних стосунків з найближчим соціальним оточенням, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, порушень в особистісному розвитку.

Першокласник із захопленням і надією переступає поріг школи, але вже через кілька місяців може почати страждати від необхідності бути в ній щодня. Чим пояснюється таке ставлення до школи? Чи можуть батьки щось зміни?

Якщо дитина не дуже добре пристосувалася до відвідування дошкільної установи, або зовсім її не відвідувала, не дивно,що можуть виникнути певні ускладнення і в першому класі.

На жаль, менше 50% дітей легко адаптуються до шкільних вимог. Пізнавальна активність маленького школяра досить висока: він ставить запитання, радіє, коли відкриває для себе нові знання. Але ця допитливість наштовхується на певні протиріччя – як внутрішні, так і зовнішні. Наприклад: «Хочу, але  не можу»; «Цікаво, але про це не розповідають»; «Не цікаво, але треба»; «Треба міркувати, але вимагають швидкої відповіді»; «Це я можу, але цього не вимагають».

Поступово вогник бажання все знати, бути попереду, стати найрозумнішим згасає, а на зміну йому приходять неуважність, тривожність тощо.

Які ж діти відчувають складнощі при адаптації до школи? Як показують дослід­ження, труднощі в адаптації нерідко обумовлені об'єктивними фактора­ми.

До дітей, що важко адаптуються, на­лежать, як правило:

• діти з відхиленнями в інтелектуальній, комунікативній, мотиваційній або емоційній сферах;
• діти, які мають хронічні хвороби, через які змушені пропускати багато уроків;
• діти, в яких порушена саморегуляція поведінки або недорозвинене мовлення;
• діти з неблагополучних або неповних сімей, які від початку і надалі не отриму­ють від дорослих підтримки та допомоги в навчанні.

Що можуть зробити батьки, щоб полег­шити адаптацію дитини до початкової шко­ли? Їхня позиція повинна бути активною:

• створюйте позитивне емоційне ставлен­ня до школи, в яку ходить дитина, і підтри­муйте високий статус школи і вчителя при сімейному спілкуванні;
• допомагайте, якщо це доцільно, при виконанні складних домашніх завдань, під­тримуйте у дитини впевненість у своїх силах, високу самооцінку («я з цим успішно впора­юсь!»);
• запобігайте перевантаженню (фізич­ному та інтелектуальному), яке негативно впливає на стан психічного здоров'я. Спла­нуйте з дитиною раціональний режим дня так, щоб у ньому знайшлося місце і тривалим прогулянкам, і спортивним та рухливим іг­рам, і домашнім завданням, і щирим розмо­вам про проблеми і труднощі;
• навчіть дитину доцільно використову­вати позашкільний час, наприклад, привчай­те вчасно обідати і відпочивати після уроків. Задане додому спробуйте зробити з нею того дня, коли з цього предмету був урок в школі. Тоді краще спрацьовує пам'ять і розуміння матеріалу виявляється глибшим. Виділіть «важкі» дні і частину завдань виконуйте за­здалегідь;
• виявляйте, підтримуйте і розвивайте здібності дитини до тих видів діяльності, якими вона захоплюється, і в яких має певні успіхи. Допомагайте дитині відкрити в собі сильні сторони (навички, риси), які цінують­ся, приймаються, дають відчуття внутріш­ньої рівноваги, поваги і довіри до себе.

Слід пам’ятати, що при виникненні перших ускладнень, небажання йти до школи слід порадитись з класним керівником або пси­хологом. Якщо ж                  причиною дезадаптації є порушення нервово-психічного здоров'я                             ди­тини (підвищена стомлюваність, боязкість, невпевненість                                            в собі, тривожність, стійкі пе­реживання з приводу стосунків з                          однокласни­ками), бажано отримати допомогу  у дитячого психіатра або психотерапевта.

Щоб уникнути проблем дезадаптації дітей шестирічного віку слід враховувати педагогічно-методичний аспект організації навчально-виховного процесу. Проблема навчання шестирічних першокласників має багатоаспектний комплексний характер.

Адже навчально-виховний процес у початковій школі спрямований на оновлення змісту, форм і методів навчання. І навчальна діяльність доповнюється іншими видами діяльності, які впливають на розвиток дитини і тому у роботі з шестирічними першокласниками слід акцентувати увагу на:

• створенні належних соціальних і побутових умов, комфортного середовища перебування першокласни­ків у школі;
• дотриманні принципу наступності в системі «ди­тячий садок — сім'я — початкова школа»;
• використанні методів, форм навчання, що від­повідають психологічним особливостям розвитку дитини-дошкільника;
• необхідності відходу від старої дисциплінарної моделі навчання і виховання молодших школярів;
• сприянні розвитку дитини як особистості;
• оновленні змісту початкової освіти;

• зміні форм організації навчання шестирічних першокласників;

• розвитку шкільної психологічної служби, яка має своєчасно виявляти причини дезадаптації;
• моделюванні стилів, способів партнерської ді­яльності, спілкування з дитиною.

Не варто забувати про необхідність налагоджен­ня довірливих стосунків з дитиною: вчинки дітей не слід засуджувати або схвалювати, їх треба аналізува­ти й розуміти.

Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнювати її з іншими однолітками, слід порівню­вати її лише з нею самою.

Не треба забувати, що гра шестирічної дитини — серйозна справа, яка створює психолого-педагогічну атмосферу в класі, вона є основним методом і формою навчання першокласників. У процесі гри світ дитин­ства природно поєднується зі світом науки.

Бажано не забувати про санітарно-гігієнічні вимоги до навчання першокласників. Навчальну діяльність і дозвілля учнів слід організовувати так, щоб сприяти під­триманню працездатності тривалий проміжок часу.

Навчальні досягнення учнів-першокласників оці­нюються вербально.

Можна рекомендувати такі форми і прийоми оці­нювання навчальної діяльності першокласників:

• різні форми схвалення, підбадьорення, пого­дження;
• розгорнуте словесне оцінювання;
• перспективна й відстрочена оцінка;
• аргументована взаємо- та самоперевірка;
• виставка дитячих робіт;
• оцінювання умовними символами — фішками, фігурами тощо;
• ігрова оцінка-нагородження.

Як наголошував В.Сухомлинський, щоб дитина справді поважала і сприймала вчителя, останній по­винен усім серцем любити її, частіше посміхатися, рідко впадати у похмурість, жити справжнім життям і підтримувати свій авторитет. Педагогу має бути при­таманне все найкраще, що подобається в людині.

Кожен учитель початкової ланки повинен пам’ятати, що імідж сучасного вчителя початкових класів постає з поєднання педагогічної майстерності, любові до дітей, всебічної освіченості, загальної педагогічної культури.

Використані джерела

1. О.Біла. Попередження шкільної дезадаптації першокласників, - Практика управління закладом освіти. – 2008. - №10(27).
2. І.Большакова. Проблеми психологічної готовності дитини до школи, - Початкова школа. – 2005. - №5.
3. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. – М.: Просвещение,1986.
4. Л.Повалій. Батьки і діти: як досягти взаєморозуміння, - Шкільний світ. – 2003. - №3.
5. Подготовка детей к школе в семне/ Под ред.. Т.А.Макаровой, Ф.А.Сохина. – М.: Педагогика, 1976. – 192с.