Новік Світлана Станіславівна,

вчитель початкових класів

Уманської загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №11 ім. М.П.Бажана

Уманської міської ради Черкаської області

Роль батьків у формуванні емоційно-позитивного стану

 дітей шестирічного віку

Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебуду­вання всього способу життя та діяльності дитини. Цей період однаково важкий для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років. Спостереження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи та навчальною програмою.

Дитина, яка вступає до школи, повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати та диференціювати предмети і явища, планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Важливе позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі і навички розмовного спілкування, розвинена дрібна моторика руху, зорово-рухова координація.

Важливим соціальним інститутом у цей період розвитку дитини є сім’я. Батьки є першими вихователями дітей в сім’ї. Приклад батьків — найкраща школа для дітей. Вивчення соціально-психологічних характе­ристик низки сімей дітей-дошкільнят дало змогу виділити кілька груп:

• з демократичним стилем спілкування і відносин (близько 23 %); діти з цих сімей часто виявляють ділове співпереживання, доброзич­ливість, колективістсько спрямовані.
• з авторитарним (14 %); мають понад 65 % дітей з егоїстичною спрямованістю, які виявляють агресивність, часто порушують дисциплі­ну, здебільшого замкнені, менш активні, безініціативні, переважно неса­мостійні у своїх вчинках, важче оволодівають моральними нормами.
• з ліберальним (16 %); діти з цих сімей схильні до уседозволеності, порушень дисципліни, неслухняні.
• зі змішаним (29 %); діти в цих сім’ях поводяться по-різному: бувають агресивними, замкненими, можуть виявляти колективістську спрямованість.
• із ситуативним (18 %); як і в змішаній групі, це викликане схиль­ністю батьків до різних крайнощів у поведінці, в побуті, у ставленні до дітей.

Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то значною мірою це залежить від ви­хователів: адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка. Але ці програми не повністю враховують психологічні аспекти проблеми.

Особливої уваги потребують діти, які не відвідували дитячий садок — так звані домашні діти. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються у колективі, бояться залишатись у школі без батьків. Діти, які живуть у вузькому, замкненому мікросередовищі, мають найбільш тяжкі прояви емоцій і поведінки у процесі звикання до нових умов життя.

Крім цього, на адаптацію дитини до школи впливає низка неспри­ятливих факторів: функціональна неготовність до навчання у школі, незадоволеність у спілкуванні з дорослими, неадекватне усвідомлення свого положення в групі однолітків, неправильні методи виховання в сім’ї, негативне ставлення дитини до вступу в перший клас, конфліктна ситуація в сім’ї через низький рівень освіти батьків або алкоголізм, не­гативний стиль ставлення учителя до дітей.                              Учителю доцільно звернути особливу увагу на дітей, які виховувались вдома, уважніше познайоми­тися з сім’ями, проводити ретельну індивідуальну роботу з батьками з проблем соціальної адаптації дитини в школі.

Загальновідомо, що саме в сім’ї  формуються основні духовні орієнтири дитини, на яких у подальшому будується система її взаємовідносин із соціальним середовищем. Цінності, прийняті в сім'ї, визначають поведінку юної особистості, ставлення її до себе та інших, сприяючи духовному зростанню чи, навпаки, перешкоджаючи розвиткові.

Встановлено, що розумовий розвиток шестерічок відбуваєть­ся набагато інтенсивніше, ніж у старшому віці. Тому дуже важливо створити в родині умови для роз­витку розумових здібностей, фор­мувати потребу в інтелектуальній та творчій активності.

Головне завдання батьків — допомагати дитині пізнавати нав­колишній світ. Зона найближчо­го оточення — це квартира. Дуже важливо створити у квартирі розви- вальне предметне середовище.

«Моя галерея»

На дерев’яну планку на стіні вивішуються малюнки та інші ро­боти дитини.

«Мішечок добрих справ»

Звичайний мішечок, прикра­шений аплікацією або вишивкою. За кожну добру справу в мішечок вкладаються дрібні камінчики або ґудзики. Наприкінці тижня підсу­муйте, скільки добрих справ було зроблено.

«Скринька-майстринька»

У цю скриньку можна поклас­ти ножиці, ґудзики, клей, клапти­ки тканини, папір та різноманітний природний матеріал. Тут може бути будь-який матеріал, з якого дитина зможе виготовити поробки.

«Глечик побажань»

Глечик з картону, прикрашений аплікацією. У нього вкладаються листівочки, зроблені власноруч, з побажаннями до різних свят.

«Дитяча бібліотека»

У яскраву коробку складаються дитячі книжки та журнали. Дуже важливо правильно їх системати­зувати: казки, книжки одного ав­тора, книжки про природу, дитя­ча преса.

« Альбоми-цікавинки»

Бажано придбати кілька аль­бомів та добирати матеріал за різ­ними темами: рослини, тварини, птахи, машини тощо. Таке занят­тя розвиває спостережливість та кмітливість, навчить дитину систематизувати предмети, охайно працювати.

«Увесь світ»

Бажано знайти місце в оселі для карти світу. Дитина швидко запам’ятає назви та розташування материків, країн.

«Моя квітка»

Посадіть разом з дитиною кві­точку і доручіть виростити її само­стійно й принести до школи. Ви побачите, як старанно дитина за нею доглядатиме. А першого ве­ресня подарує школі свою влас­ну квітку.

Гра — це «чарівна паличка», з допомогою якої можна навчити малюка читати, писати і, головне, мислити та розмірковувати. Іграш­ки слід добирати такі, що мають розвивальну функцію.

Розвивати інтелект дитини — справа непроста і вимагає від бать­ків певних умінь, а головне — ба­жання. Дуже часто батьки скар­жаться на те, що в них не вистачає часу. Але за бажання завжди мож­на віднайти час для спілкування. Проілюструю сказане описом од­ного дня.

Неділя. Почніть день з фізич­ної зарядки. Намагайтеся дібрати цікаві вправи.

«Дзеркало» — дитина повторює рухи дорослого.

«Заборонений рух» — дитина ви­конує всі вправи, які демонструє дорослий, крім, наприклад, при­сідання.

«Робите, що я скажу» — дитина виконує тільки ті вправи, які нази­ває дорослий, незалежно від того, що він реально демонструє.

«Пантоміма» — дорослий з ди­тиною по черзі демонструють пан­томіму та намагаються розгадати, що вона означає.

Такі вправи розвивають не тіль­ки координацію рухів, а й увагу та творчу уяву. Поки ви готуєте сніданок, за­пропонуйте дитині накрити на стіл. Нагадайте, що виделка кла­деться ліворуч, а ніж — праворуч від тарілки. А під час миття посу­ду пограйте у гру «Що з чого при­готували?»

Готуючи обід, запропонуйте ди­тині нарізати овочі та пограйте з нею у гру «Різнокольорові овочі та фрукти» (дитина пригадає жовті, зелені, червоні овочі та фрукти); «Що де росте?», «Що можна при­готувати з...» (дитина пригадає всі можливі варіанти страв з дано­го овочу).

Настав час прогулянки. У лісі чи парку зверніть увагу малюка на красу природи.  Для розвитку окоміру спробуйте визначити від­стань до берези, сосни. Дітям дуже подобається гра «Солодке дерево» (дитина заплющує очі, а дорослий на гілочку вішає цукерку, а потім пропонує знайти солодке дерево за вказівками: «Зроби два кроки впе­ред, три кроки вправо»).

Повергаючись додому, пограй­те у гру «Віночок слів» (ніч — чо­вен — новина — агрус тощо), «Я знаю п’ять назв квітів» (тварин, дерев тощо).

Дуже часто батьки скаржаться, що дитина не витримує поїздок у транспорті. Але ж і нудну поїздку можна використати для спілкуван­ня та розвитку. Запропонуйте ди­тині позмагатися: «Ти рахуватимеш жовті автомобілі, а я — червоні. Хто більше нарахує?». Згодом можна ра­хувати машини одразу двох кольо­рів. Ця вправа чудово розвиває спо­стережливість, пам’ять, увагу.

Після обіду можна виділити час для перегляду мультфільму. Купу­ючи мультфільм, батьки мають за­мислитися, чи буде час, проведе­ний перед телевізором, корисним для малюка. На жаль, деякі іно­земні «твори» сприяють лише фор­муванню жорстокості та дитячих страхів. А швидка зміна подій несе в собі зайве навантаження на ди­тячу психіку. Для маленькою гля­дача нелегко буває збагнути зміст переглянутого, тому потрібен зміс­товний коментар з боку доросло­го. Вже під час сприйняття муль­тфільму бажано, щоб дитина від­повідала на запитання: «Хто це?», «Що він робить?», «Чому він так вчинив?», «Чим саме тобі сподо­бався цей мультик?». Дуже корис­но дати зрозуміти малюкові власне ставлення; «Який чудовий пейзаж!», «Уявляю, як сумуватиме мама цьо­го хлопчика». Тільки за умови ак­тивного сприйняття і спілкування з дорослим у дитини споруджується місточок від побаченого на екрані до життя. Після перегляду бажа­но обговорити зміст. Націлиш на скорочений переказ можна за до­помогою маленьких хитрощів: «Ти переглянув увесь фільм, а мені до­велося виходити на кухню, готува­ти вечерю. Розкажи, чим скінчився мультик?»

Під час вечері можна потрену­вати дитину у діленні предметів на частини — розрізати яйце, яблуко на дві частини, чотири, шість. По­рівняти, яка частинка більша, яка менша. Годину перед сном корис­но присвятити читанню. Перш ніж перейти до самостійного читання, дитина повинна навчитися слухати та переказувати. Переказуючи, діти часом опускають важливі деталі, відволікаються, чекають підказки, не знають, з чого почати.

Життя дарує безліч можливостей для всебічного розвитку. Спілкування батьків і дитини може бути захоплю­ючим. Навчання в школі може бути успішним лише в тому випадку, коли родина з перших років життя дитини турбується не тільки про її фізичний розвиток. Не меншу увагу слід при­ділити вихованню працелюбності, дисциплінованості, організованості, самостійності, умінню поводити себе в колективі, відповідальному ставленню.

Батькам передусім треба знати, що інтерес до навчання може з’яви­тися у дитини лише якщо з першо­го дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення піз­навати, а також почуття обов’язку, відповідальності тощо. Тут важли­во враховувати вікові психологічні особливості дітей. 

Потрібні звертання до дитини

Давай вирішимо разом...

Як ти думаєш...

Мій любий...

Це ти добре придумав...

Таке лише ти міг придумати...

Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший (тощо)...

Я така вдячна долі, що ти в мене є...

Я впевнена, що ти зможеш...

Я завжди знала, що моя дитина найкраща...

У мене маля — просто ангел, а ось в моєї подруги…

Я пишаюсь тим, як ти працював! Гарно зроблено!

Мені приємно бачити твою роботу!

Вітаю! Це те, що треба!

Я знала, що ти можеш це зробити!

Я б не зуміла зробити краще!

Це правильний шлях!

Щодня це тобі вдається краще!

Твій мозок попрацював на славу!

Ти обов’язково досягнеш успіху!

Це видатний вихід!

Активний. Непогано. Старався.

Уже краще! Так тримати! Видно, що стараєшся. Ти досяг(-ла) успіху!

Мені подобається хід твоїх думок.

Я пишаюсь тобою!

Твоя робота дуже потішила мне.

Це твоя перемога!

Я щиро радію за тебе! Я вірю в тебе!

Спасибі за охайну роботу!

Десять «заборонених» звертань до дитини

Скільки разів тобі повторювати...

Я сказала — зроби­ти що, не розумієш?..

У всіх діти як діти, а ти...

За що мені таке покарання...

Не лізь, якщо не можеш зробити...

І в кого ти тільки такий удався...

Невже тобі важко запам’ятати, що...

Я тисячу разів тобі повторювала, що...

У моєї подруги дитина просто ангел, а в мене...

Лист-звернення до найближчих і найдорожчих людей, моїх батьків

• Не псуйте мене. Я чудово знаю, що я не повинен одержувати всього, про що прошу. Я просто перевіряю вас.
• Не бійтеся проявляти твердість стосовно мене. Я надаю цьому перевагу. Це дозволяє мені знати міру й місце.
• Не застосовуйте силу стосовно мене, оскільки я буду думати, що сила — це єдине, що має значення. Із більшою готовністю я сприйму ваші поради та настанови.
• Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує намагатися «вийти сухим із води» в усіх можливих випадках.
• Не давайте порожніх обіцянок. Через це я перестану вам довіряти.
• Не піддавайтеся на мої провокації, коли я говорю й роблю речі, які засмучують вас. Інакше я знову намагатимуся до­сягти такої «перемоґи».
• Не засмучуйтеся, якщо я говорю, що ненавиджу вас. Просто я хочу, щоб ви пошкодували про те, що ви зробили стосовно мене.
• Не примушуйте мене відчувати себе малюком. Я компенсую це тим, що поводитимуся так, ніби я — «центр Всесвіту».
• Не робіть для мене і за мене те, що я можу зробити для себе сам. Якщо це станеться, я вимагатиму, щоб ви обслуговува­ли мене завжди.
• Не звертайте уваги на мої безглузді витівки. Ваша підвище­на увага допоможе їх закріпити.
• Не робіть мені зауваження в присутності інших людей. На зауваження я реагуватиму лише наодинці, без сторонніх.
• Не намагайтеся мене повчати в конфліктній ситуації. Я все одно нічого не почую, а якщо почую, то не буду реагувати. Поговоріть Зі мною тоді, коли ваш гнів поступиться місцем здоровому глузду.
• Не намагайтеся мене весь час повчати, Ви здивувалися б, ді­знавшись, як добре я знаю, що таке «добре» а що таке «по­гано».
• Не примушуйте мене вважати, що помилки, зроблені мною, це — злочин. Я маю навчитися робити помилки, не думаючи при цьому про те, що я ні на що не здатний.
• Не прискіпуйтеся до мене й не бурчіть. Інакше мені дове­деться вдати із себе глухого, щоб якось захиститися.
• Не вимагайте від мене пояснень із приводу моєї поганої по­ведінки. Я, дійсно, відразу не зможу її пояснити. Я спробую пояснити і собі, і вам свою поведінку, але на це потрібен час.
• Не випробовуйте надмірно мою чесність. Мене легко наля­кати, при цьому я починаю брехати.
• Не забудьте, що я розвиваюся, а значить, експериментую. Таким чином я вчуся. Змиріться, будь ласка, із цим.
• Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені потрібно вчитися на власному досвіді.
• Не звертайте уваги на мої маленькі нездужання. Я можу на­вчитися одержувати задоволення від свого поганого здоров’я, якщо завдяки цьому я буду в центрі вашої уваги.
• Не уникайте відповіді, якщо я ставлю вам чесні й прямі запи­тання. Інакше ви побачите, що я перестав вас питати й шукаю інформацію, яка цікавить мене, там, де мені її пропонують.
• Не відповідайте на мої дурні и безглузді запитання. Я про­сто хочу, щоб ви приділили мені увагу.
• Ніколи не вважайте, що вибачення переді мною принижує вас. Ваше чесне вибачення й визнання своїх помилок викли­кає в мене стосовно вас теплі почуття.
• Ніколи не стверджуйте, що ви досконалі й безгріховні. Інак­ше я буду ставити перед собою надто складні завдання й час­то розчаровуватися в собі.
• Не переймайтеся тим, що ми проводимо дуже мало часу ра­зом. Варто перейматися тим, як ми з вами його проводимо.
• Не дозволяйте моїм страхам викликати у вас тривогу. Інак­ше я справді злякаюся. Демонструйте мені вашу мужність і власну хоробрість.
• Не забувайте, що мені потрібні ваші розуміння й підтримка. Я думаю, що ви й без мене це знаєте.
• Ставтеся до мене так, як ви ставитеся до своїх друзів. Я теж хочу бути вашим найкращим другом.
• Не забувайте, що ваші добрі думки й теплі побажання, які ви даруєте мені щедро щодня, якщо не зараз, то через роки, повернуться вам сторицею.
• Пам’ятайте, що у вас є найбільше диво на світі. Це диво Я — ВАША ДИТИНА!

Література

1. Бібліотека «Шкільного світу» «Адаптація дітей у 1 класах» Київ «Шкільний світ» , 2008р., с.9
2. Капіносов А.М. «Основитехнологій навчання» Харків Вид. група «Основа», 2006р.
3. «Початкова освіта» №42(426) листопад 2007р., «Шкільний світ» «Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання»
4. «Початкова освіта» №13(349) квітень 2006р. «Як зробити спілкування з дитиною захоплюючим»