Уманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 ім. М.П. Бажана

Уманської міської ради Черкаської області

Проектні технології:

особливості впровадження

у початковій школі

Підготувала: Тупчій В.В.,

вчитель початкових класів

вищої категорії

Умань, 2014

Метод проектів в історії педагогічної освіти

Реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів, відповідають викликам сьогодення. Сучасна школа має створити умови для повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини. Вона покликана допомогти учням відчути себе впевненими на ринку праці, вміти адаптуватися до змін у суспільстві, ефективно діяти у нестандартних ситуаціях, робити оптимальний вибір, бути психологічно стійкими, розвивати здатність до самоорганізації.

Одним із перспективних видів навчання вважається проектна технологія, оскільки її використання створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних та творчих здібностей.

Проектна діяльність не є новою технологією в освіті. Своїм корінням вона сягає далеко в минуле. Дослідники історії педагогіки стверджують, що поняття «проект» виникло ще у ХVІ столітті, коли кращим учням Римської Вищої Школи пропонували завдання – створити ескізи споруд. Студенти мали можливість продемонструвати на практиці отримані знання та проявити власну творчість. На початку ХVІІІ століття Королівська Академія Архітектури у Парижі провела серед студентів конкурс кращих будівельних планів, ескізи котрих дістали назву – проекти.

Отже основними ознаками проекту з давніх часів є:

-         отримання нових знань;

-         використання набутих знань для практичної розробки поставленого завдання;

-         зв’язок з реальним життям;

-         одержання конкретного кінцевого продукту.

Кінець ХІХ – початок ХХ століття характеризується широким застосуванням методу проектів не тільки у сфері професійно-технічної освіти, а й загальноосвітніх навчальних закладах різних країн світу.  Одним з перших почав поширювати і реалізовувати на практиці ідеї проектної технології американський педагог Джон Дьюї. У своїй концепції змісту освіти учений зазначав, що навчання має орієнтуватися на природні здібності і задатки дитини, створювати умови для їх розвитку.

Дидактичні основи впровадження проектної технології розробили і обґрунтували Дж. Дьюї та його послідовники В.Х. Кілпатрік, Е. Коллінгс, Е. Паркхерст. Дж. Дьюї убачав основний недолік школи у тому, що вона відірвана від життя. Як ідеал, має бути школа, де у процесі трудової діяльності дитина розвиває свою творчість, індивідуальність, самостійність, допитливість, наполегливість тощо. Одночасно із здобуттям технічних навичок, учні повинні отримати і наукові знання з географії, фізики, хімії та ін.. Дослідники вважають педагогічні погляди Дж. Дьюї як теоретичне підґрунтя методу проектів, а обґрунтування його належить Вільяму Кілпатріку. Положення теорії Кілпатріка базуються на переконанні автора у тому, що навчання буде успішним за умови врахування природних нахилів дитини. За визначенням педагога метод проектів – це «цільовий спосіб ставитися до дітей таким чином, щоб пробуджувати у них все найкраще, а потім дозволяти їм повірити у себе якомога сильніше».

Ідеї проектного навчання використовувалися і у роботі з молодшими школярами в експериментальних школах, де основний акцент переносився на розвиток творчого потенціалу дитини. Педагоги відзначали позитивні сторони проектного навчання:

-         учні із задоволенням виконують пропоновані завдання;

-         відчувають почуття гордості і задоволення за результати роботи;

-         зменшується кількість порушень дисципліни;

-         діти вміють доказово мислити, продукувати ідеї;

-         вчаться співпрацювати у колективі, поважати думку товариша;

-         знають як і де знаходити потрібну інформацію, аналізувати її;

-        вміють планувати свою роботу, формулювати мету і ставити завдання для її досягнення;

-         створюють певний продукт, аналізують результати своєї праці.

Ідеї проектного навчання втілювалися у життя у дореволюційній Росії. Так, у 1905 році група педагогів під керівництвом С.Т. Шацького почали активно впроваджувати проектні методи у навчальний процес.

У Радянському Союзі метод проектів набув широкого застосування у 20-х роках ХХ століття. Його цінність передусім бачили у можливості виховувати в учнів самостійність, ініціативу, свідоме ставлення до навчання, колективізм тощо. Але з часом школа занадто захопилася суто виробничими  проблемами, а освітня сторона методу проектів постраждала. Тому постановою ЦК ВКП(б) від 01.09.1931 року комплексно-проектна система навчання була замінена на класно-урочну. У 90-х роках минулого століття проектна технологія, як можливість раціонально поєднувати теоретичні знання і їх практичне застосування, знову почала широко застосовуватись у навчальних закладах України. 

Слово проект має латинське походження (proektus – кинутий уперед). У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено у майбутньому, задум, план для досягнення поставленої мети.

Навчальний проект – це сукупність завдання учням, проблеми, яку потрібно вирішити, способів її вирішення, форм організації взаємодії учнів з учителем і один з одним, самої діяльності і, нарешті, аналізу результату і співставлення його з попередньою гіпотезою.

Поняття «метод проектів» трактується науковцями ро-різному, і як:

-         практика роботи учителя, спрямована на формування в учнів певної системи умінь і навичок;

-         комплексний метод навчання (коли застосовується на окремому етапі навчання і є комплексом дидактичних прийомів, спрямованих на досягнення певної мети);

-         проектна технологія (так як є інтегративним процесом, який передбачає цілепокладання, планування, реалізацію поставлених ідей за допомогою відповідних форм, прийомів, методів та аналіз отриманих результатів);

-         форма організації навчання (коли узгоджена діяльність учителя і учнів здійснюється за певними етапами – уроки-проекти).

Метод проектів – педагогічна система, яка має певну сукупність взаємопов’язаних засобів і процесів, необхідних для створення організованого і цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості учня.

Зазначений метод ґрунтується на ідеї навчально-пізнавальної спрямованості діяльності учнів на результат, який можна отримати завдяки розв’язанню значимої проблеми.

Мета і очікувані результати проектної діяльності

Мета проектного навчання:

1. Сприяти підвищенню особистої впевненості у кожного учасника проекту.

2. Надихати на розвиток комунікативності та уміння співпрацювати.

3. Забезпечити механізм розвитку критичного мислення дитини, уміння шукати шляхи вирішення проблеми.

4. Розвивати в учнів дослідницькі уміння (виявлення проблем, збір інформації), спостережливість, уміння висувати гіпотези, узагальнювати, розвивати аналітичне мислення.

   Очікувані результати

   Проектна технологія дозволяє ефективно формувати в учнів низку ключових компетентностей, перш за все – «уміння вчитись», тобто вміння самостійно здобувати знання у будь-якому вимірі «простору навчання». Школярі вчаться організовувати свою роботу з розв’язання актуальних проблем і досягнення потрібного результату, набувають навичок самоконтролю, самооцінки, самовдосконалення.

   Співпраця учнів між собою та з учителем під час виконання проектів сприяє формуванню соціальної компетентності. Учні навчаються спільно визначати проблеми і мету діяльності, ефективно співпрацювати, бути ініціативними і відповідальними за прийняття рішень, обґрунтовано долати суперечки та ін.

   Загальнокультурна компетентність – це взаємодія між суб’єктами навчального процесу, що передбачає формування конструктивної діяльності в умовах культурного розмаїття.

   Формуванню здоров’язберігаючої компетентності сприяють, перш за все, ті проекти, тематика яких спрямована на збереження фізичного, психічного і соціального здоров’я самих дітей та їх оточення. Прикладами можуть бути проекти «Корисна їжа», «Здоровий спосіб життя», «Цукор (сіль) – друг чи ворог?», «Моя сім’я», «Мій відпочинок», «Моя улюблена спортивна гра» та ін. Крім того, можливість для учня працювати відповідно до своїх можливостей і рівня підготовки, створення доброзичливої атмосфери, що є обов’язковим у проектній діяльності, поліпшує психологічні умови навчання.

   Проектна технологія дає можливість широко використовувати комп’ютер та Інтернет для пошуку, обробки інформації та роботи з нею, для презентації матеріалів проекту і, таким чином, формувати компетентності з інформаційних-комунікативних технологій. Розвиваючи в учнів здатність орієнтуватися у житті суспільства, взаємодіяти з іншими людьми, розглядати різноманітні засоби захисту прав і свобод, виробляти й ухвалювати рішення у демократичний спосіб, учитель допомагає формувати громадянську компетентність.

   Застосування проектної технології — один зі шляхів виховання активної особистості, що може взяти на себе ініціативу і діяти у межах правового поля. Учні вчаться самостійно розв’язувати проблеми, приймати й обґрунтовувати рішення, виконувати роботу за складеним проектом. Це дає їм упевненість у собі, тому що уможливлює для кожного демонстрацію своїх знань, умінь і досягнень.

   Метод проектів – це засіб формування критичного мислення і водночас розвитку творчих здібностей дитини. Такий підхід дає можливість сприяти формуванню у дітей та підлітків уміння працювати у команді, а отже – розвивати здатність соціальної взаємодії та формування соціальної компетентності.

   Застосування проектної технології під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію до навчання. Учні пропонують чи виконують проекти тому, що це їм цікаво. До переваг проектної діяльності також належить розвиток різноманітних здібностей та природних задатків учнів, у тому числі через навчання, а саме:

   • вільно і точно володіти мовою;

   • вибирати засоби і способи досягнення кінцевого результату самими виконавцями;

   • конструктивно спілкуватися, співпрацювати, взаємодіяти, надавати взаємодопомогу, долати суперечки;

   • використовувати різні організаційні форми роботи;

   • використовувати різноманітні засоби дизайну (плакати, друковані матеріали, буклети, колажі, міні-книги та ін.);

   • добирати різноманітні наочні матеріали: фотографії, малюнки, діаграми, графіки та ін.;

   • використовувати сучасну оргтехніку та обладнання (відеомагнітофон, фотоапарат, комп’ютер тощо).

   Отже, застосування проектної технології є важливим засобом сучасної освіти і громадського виховання, розвитку критичного мислення і творчих здібностей дитини. Зазначена технологія стимулює загальну активність учнів, сприяє створенню плідного освітнього середовища й утвердження системного характеру навчання та самонавчання. 

   Метод проектів підтримують такі дидактичні принципи:

   -         активності (цілеспрямоване активне сприймання учнями проблеми проекту, її переосмислення та вирішення);

   -         продуктивності (отримання кінцевого результату);

   -         технологічності (виконання дій у певній визначеній послідовності);

   -         саморозвитку (створення розвивального середовища);

   -         співробітництва і партнерства;

   -         опори на досвід учнів;

   -         зв’язку з реальним життям. 

   Під час здійснення проектної діяльності в учнів розвиваються:

   -         різні види мислення (асоціативне, понятійне, логічне, критичне, творче, дивергентне тощо);

   -         пізнавальні здібності;

   -         активність і самостійність;

   -         сенсомоторні навички;

   -         просторова уява. 

   Крім того, в учнів формуються:

   -         комунікативна компетентність, навички спілкування у соціумі;

   -         навички злагодженої роботи у колективі;

   -         навички емоційно-вольової сфери;

   -         уміння враховувати думки і потреби інших учасників проекту;

   -         уміння здійснювати само- і взаємооцінювання. 

   Діяльність учителя при організації проектного методу:

   -         допомагає учням визначити мету діяльності;

   -         рекомендує джерела отримання інформації;

   -         розкриває можливі форми діяльності;

   -         сприяє прогнозуванню результатів проекту, що виконується;

   -         створює умови для активності школяра;

   -         є партнером;

   -         допомагає учню оцінити отриманий результат. 

   Діяльність учня можна охарактеризувати так:

   -         визначає мету своєї діяльності;

   -         планує хід виконання поставленого завдання;

   -         відкриває нові знання;

   -         експериментує;

   -         обирає шляхи вирішення проблем, які виникають в ході роботи над проектом;

   -         тісно і толерантно співпрацює у команді (парі, групі);

   -         несе відповідальність за свою діяльність;

   -         презентує результати виконаної роботи;

   -         аналізує і оцінює свою діяльність і роботу товаришів. 

   Функції методу проектів

   Метод проектів виконує такі педагогічні функції:

   Дидактична:

   -         вміння конструювати свої знання;

   -         ознайомлення із способами роботи з інформацією;

   -         вміння презентувати результати власної діяльності;

   -         формування навичок самоорганізації.

   Пізнавальна:

   -         зростання мотивації до отримання нових знань;

   -         формування умінь продукувати, аргументувати і захищати свої ідеї;

   -         формування навичок емоційно-вольової сфери.

   Розвивальна:

   -         розвиток творчих здібностей і задатків;

   -         розвиток різних видів мислення;

   -         розвиток комунікативної компетентності.

   Виховна:

   -         виховання значущих загальнолюдських цінностей;

   -         виховання почуття відповідальності та самодисципліни.

   Соціалізуюча:

   -         формування навичок спілкування у соціумі;

   -         вироблення власного погляду на події;

   -         осмислення своїх можливостей та можливостей учасників проекту;

   -         усвідомлення власної значущості. 

    

5. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

6. Метод проектів ( Антологія педагогічної думки) // Початкова освіта. – 2008. - № 4 ( Вкладка).

7. Метод проектів у початковій школі / Упоряд. : О.Онопрієнко, О. Кондратюк. – К. : Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»).

8. Проекти в початковій школі / Упоряд. О.М. Кондратюк. – К. : Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2012. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу».)

9. Пєхота О.М. Проектна технологія. Освітні технології: Навч. – метод. Посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктемко, О.М. Любарська та ін.; За ред.. О.М. Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 255с.

10. Химинець В.В. / Інновації в початковій школі. / В.В. Химинець, М.Ю. Кірик. Ужгород : Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2008. – 344 с.