Тукалевська Лариса Валер’янівна,

вчитель початкових класів

Уманської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 4 Уманської міської ради Черкаської області

Самостійна робота як вид навчальної діяльності молодшого школяра

Гуманізація освіти як одне з чільних напрямків роботи сучасної школи покликана активізувати процес становлення самостійної особистості, створюючи умови на її самовираження, підготовки учнів до життя. Це вимагає формування в школяра позиції суб’єкта діяльності, здатного самостійно намічати мети, вибирати шляху, засоби і способи реалізації, організовувати, регулювати й контролюватиме їх виконання. Вирішення проблеми ведеться у початковій школі, оскільки там формуються в дитини основи навчальної діяльності, мотиви вчення, потребу народу і здатність до саморозвитку.

Оновлення сучасної освіти на засадах компетентнісного підходу мотивує необхідність формування в учнів здатності думати і діяти самостійно. Це спричинює необхідність використання у навчально-виховному процесі школи самостійної роботи учнів, що позитивно впливає на якість засвоєння ними знань, формування різноманітних предметних умінь і навичок, створення умов для самореалізації школярів, стимулюванню їх пізнавальної активності, виховання старанності й відповідальності тощо.

Самостійна робота — це важливий вид навчальної діяльності, організованої вчителем на уроці або у процесі самоосвітньої роботи учня.

Важливими ознаками самостійної роботи є усвідомленість, активність дій школяра, здійснення опосередкованого керівництва навчальною діяльністю школярів вчителем.

О.Савченко зазначає, що на кожному уроці у початковій школі можуть бути використані самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Перелічені вище види самостійної роботи виконують різні функції:

• перевірні – дозволяють виявити рівень знань, умінь і навичок школярів;
• підготовчі – актуалізувати попередні знання, необхідні для засвоєння нових;
• навчальні – здійснити вивчення нового матеріалу.

Перевірні, підготовчі і навчальні види самостійної роботи використовують на різних етапах уроку: під час повторення, закріплення знань, здійснення контролю їх засвоєння, ознайомлення з новим матеріалом.

Окремим видом за місцем у процесі навчання є домашня самостійна робота учнів, яка у початкових класах потребує детального інструктажу (усі учні мають зрозуміти у чому полягає отримане завдання і як його виконувати).

Домашня самостійна робота молодших школярів використовується з метою закріплення та розширення знань, засвоєних на уроках, та потребує ґрунтовного засвоєння на уроці навчального матеріалу (оволодіння знаннями та прийомами їх застосування). У більшості випадків вона має характер наслідування і передбачає виконання аналогічних завдань. Інший варіант домашньої самостійної роботи передбачає виконання школярами лише диференційованих завдань.

Ускладнення завдань полягає у переході від виконання за аналогією до застосування набутих знань у новій ситуації, виявлення творчості учнів.

Спільним для обох варіантів самостійної навчальної діяльності є необхідність дотримання доцільної максимальної складності та обсягу завдань. Адже надмірна складність негативно впливає на інтерес до навчання, пізнавальну активність учнів.

Сучасні науковці розрізняють такі типи самостійної роботи за охопленням учнів: фронтальну, парну, індивідуальну. Під час такої фронтальної навчальної діяльності кожен із школярів самостійно виконує завдання. Завдання можуть бути різними або однаковими, їх виконання виключає спілкування між учнями, взаємодопомогу (контроль за цим здійснює вчитель).

Індивідуальна самостійна робота учнів може здійснюватися у присутності вчителя (якщо здійснюється у класі) або без нього (якщо це домашня самостійна робота), та потребує повної їх ізоляції від однокласників. Однак, така форма навчальної діяльності учнів характеризується певним психологічним дискомфортом, тому може використовуватися лише епізодично.

Окремим типом є самостійна робота учнів у групах. Під час роботи у групах школярі разом здійснюють обговорення змісту навчального завдання, планування його виконання, розподіл доручень тощо. Після виконання кожним учнем завдання (або його частини) відбувається взаємоперевірка.

Використання групової роботи як підготовчої до їх самостійної навчальної діяльності є необхідним для слабких школярів та бажаним для середніх. Сильніші учні під час співпраці у групах отримують можливість продемонструвати уміння і навички самостійної навчальної діяльності та навчити однокласників.

За формою розрізняють такі види завдань для самостійної: на впізнавання, на вибір, на відтворення, на перетворення, творчі. Для цих завдань характерне зростання складності, тому їх впровадження має бути поступовим.

Вибір типу або виду самостійної роботи учнів залежить від різних факторів: дидактичної мети уроку, змісту навчального матеріалу, рівня навчальних досягнень учнів.

Плануючи самостійну роботу, вчитель дотримується загальнодидактичних вимог до її організації, зокрема:

• визначає місце самостійної роботи у структурі уроку;
• враховує рівень оволодіння учнями навчального матеріалу на даному етапі;
• передбачає труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;
• визначає зміст і обсяг завдань, форму їх подачі та тривалість виконання;
• добирає потрібний дидактичний матеріал;
• визначає раціональні способи перевірки роботи.

Враховуючи рівень розвитку учня, його навчальні здібності та рівень готовності до самостійної роботи, завдання для самостійної роботи поділяють за ступенем складності на такі типи:

• за зразком;
• реконструктивно-варіативні;
• евристичні;
• творчі.

Цілеспрямованість робить самостійну роботу учнів свідомою, осмисленою, викликає інтерес до неї. Наявність уже сформованих умінь і навичок створює ту технічну основу, ті механізми, за допомогою яких учні йдуть до досягнення поставленої мети.

Необхідно, щоб завдання, запропоновані учням для самостійного виконання, були посильні для них і пред’являлися у певній системі. Основою цієї системи повинне бути поступове наростання пізнавальної самостійності дітей, що здійснюється шляхом ускладнення як матеріалу, так і розумових задач, а також шляхом зміни ролі і рівня допомоги вчителя.

У зв’язку з зазначеними умовами успішності самостійної роботи великого значення набуває інструктаж, що проводиться вчителем перед початком самостійної роботи в усній, письмовій і наочній формі. У ході інструктажу пояснюється мета і значення майбутньої учбової роботи, дається завдання для неї і в залежності від того, наскільки учні володіють необхідними уміннями і навичками, вказується (більш-менш докладно) чи не вказується спосіб здійснення завдання.

Самостійна робота тільки тоді досягає найбільшого успіху, коли школярі усвідомлюють своїх досягнення як результат самостійної діяльності, помилки, допущені ними в ході роботи. Велику роль у цьому відіграє аналіз учителем роботи учнів. Ця робота впливає на ефективність навчання, якщо учитель спрямовує учнів на самоконтроль результатів своєї учбової діяльності.

Конкретними методами організації навчальної роботи, які на різному рівні забезпечують пізнавальну самостійність школярів, є виклад навчального матеріалу вчителем у формі повідомляючої або проблемної розповіді, бесіда, вправи, практичні та лабораторні роботи, робота з книжкою, самостійна робота учнів тощо.

Самостійну роботу застосовують на всіх етапах уроку, але з об’єктивних причин майже не організовують на етапі вивчення нового матеріалу.

До складніших пізнавальних завдань самостійної роботи належать реконструктивно-варіативні, під час яких учні вдаються до реконструкції, перебудови поданих учителем завдань, що зумовлює поглиблення пізнавальної активності учнів, посилення їхньої самостійності.

Серед інших, евристичні види самостійної роботи мають пізнавальний характер, що спонукають учня до аналізу невідомих ситуацій, використання набутих знань, пошуку додаткових інформацій тощо.

Творчі самостійні завдання, що містять розв’язання проблемних ситуацій, частіше пропонуються учням з високим рівнем готовності до навчання, які володіють активним способом мислення, характеризуються високою активністю пошукової діяльності.

Плануючи завдання для самостійної роботи, вчи­тель враховує можливості кожного виду роботи на уроці та відповідність його меті.

У педагогічній літературі розглядаються різні види самостійних робіт, що спонукають до самостійної діяльності учнів, які співвідносяться з рівнями готовності, зокрема:

• інформативно-пояснювальні, що використовуються для поповнення, набуття та закріплення знань на основі поданої вчителем інформації;
• інформативно-евристичні — пов’язані з виконанням системи вправ, з динамікою від простіших до складніших, розвитку способів раціональної пізнавальної діяльності;
• творчо-розвивальні, проблемно-пошукові – спрямовані на розвиток творчого пошуку нових знань та способів дій.

Ефективність самостійної роботи учнів на уроці може зрости, якщо:

• педагогічно доцільно визначена мета;
• окреслені шляхи та способи вирішення;
• раціонально розподілений час виконання;
• спрогнозовані результати;
• забезпечена перевірка виконаних завдань;
• здійснені аналіз та оцінка результатів.

Організовуючи самостійну роботу, вчитель враховує рівень готовності учнів до виконання завдань, що відповідає таким критеріям:

• низький (репродуктивна діяльність) – учні працюють за зразком, відтворюючи вивчену інформацію та переносять її у типову ситуацію, робота здійснюється під керівництвом учителя:

• середній (продуктивний) – учні самостійно застосовують набуті знання у виконанні завдань, що виходять за межі зразка, роблять самостійно висновки;
• високий (творчий) – учні самостійно виконують завдання і використовують набуті знання, виконують їх на творчому рівні і закріплють навички самостійного пошуку.

Як показав аналіз експериментальних даних, що для того, щоб самостійна робота учнів була ефективною потрібно дотримуватись певних умов:

• чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;
• характер завдань і запитань для самостійної роботи та їх складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;
• завдання для самостійної роботи мають бути доступними і посильними;
• повинна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їх знань та умінь);
• повинна дотримуватись систематичність і послідовність застосування самостійної роботи учнів в процесі навчання;
• важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх;
• повинен існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.

Варто зазначити, що паралельно із здійсненням вчителем систематичної перевірки результатів самостійної роботи відбувається формування в учнів умінь самоперевірки. Також педагог має чітко усвідомлювати, що під час самостійної роботи учнів позивний вплив на мотивацію, інтерес до навчання здійснюють відносна свобода дій школяра під час виконання завдань, створення умов для перевірки власних сил, самореалізації, виховання відповідальності, усвідомленості.

Разом з тим, надзвичайно важливим є опосередковане керівництво зі сторони вчителя самостійною діяльністю учня, яке здійснюється через добір змісту завдань, пояснення їх мети, змісту; проектування самостійної роботи шляхом визначення її типу, виду, плану, структури тощо; надання допомоги у вигляді допоміжних запитань, виправлень, уточнень; здійснення контролю за її результатами тощо.

Результативність самостійної роботи залежить від майстерності учителя, умінь чергувати й поєднувати різні типи й види самостійної роботи: самостійну навчальну діяльність учнів на уроці – з домашньою; фронтальну – з груповою, індивідуальною; на різних етапах уроку; з виконанням різних завдань.

Дотримання усіх перелічених вимог забезпечує вагомий позитивний вплив самостійної роботи на розвиток школярів. Разом з тим, надмірність у її використанні може негативно вплинути на якість та швидкість засвоєння програмного матеріалу.

Самостійна робота учнів позитивно впливає на якість знань і формування їх загальнонавчальних умінь та навичок, допомагає виховувати відповідальне ставлення до навчання.

Список використаних джерел

1. Енциклопедія освіти/ Академ. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

2. Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроках/ Б.П.Есипов. – М.: Учпедгиз, 1961. – 239 с.

3. Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций: учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/ Т. А. Ильина. – М.: Просвещение, 1984. – 496 с.

4. Зайченко І. В. Педагогіка [Електронний ресурс] / І.В.Зайченко. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/17211017/pedagogika/organizatsiya_ samostiynoyi_roboti_uchniv_urotsi

5. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів/ О. Я. Савченко. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.

6. Ягупов В.В. Педагогіка – Методи контролю і самоконтролю в навчанні. Самостійна робота учнів [Електронний ресурс] / В.В.Ягупов. – Режим доступу: http://eduknigi.com/ped_view.php?id=193

Презентація