Жук Н.М.,

вчитель початкових класів

І кв. категорії НВК № 24

Система пошуку, навчання, виховання і підтримки

обдарованих дітей як важливого чинника

майбутнього України.

Генії не падають з неба,

вони повинні мати можливість

отримати освіту

й мати умови для розвитку

                                  (А. Бебель)

      Яких же дітей необхідно називати обдарованими і що таке обдарованість? Нині існує понад 100 (!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілком влаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів.

     У найновішому словнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто має великі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист, обдарування.

     Ще одне визначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічних якостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність, яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність до узагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівень мотивації.

     Існують різні типи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська або соціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними.

Ще один тип обдарованості – художня. Цей тип обдарованості , як правило, виявляється у високих досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура, сцена. Психомоторна (спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньої загальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивною обдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед із недостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, створити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудово навчатися.

Пряме відношення до школи мають таких три типи обдарованості : академічна, інтелектуальна і творча (креативна)

Академічна обдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічно обдаровані школярі – це завжди генії самого навчання, це блискучі професіонали шкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.

Інтелектуальна обдарованість –це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скільки вміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складну інтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вони іноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших – це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача.

Творча обдарованість (креативна) –це те що, виявляється в нестандартному баченні світу , в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лише в одній сфері.

      Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

     Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи.

     У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

- часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку;

 - у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні;

 - рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

- мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття;

 - можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

- дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

 - можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

- мають розвинене почуття гумору;

- постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

- їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

      Н.С. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

- учні з ранньою розумовою реалізацією;

- учні з прискореним розумовим розвитком;

- учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.     

Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність і потребує особливого підходу.

Виявити талант мають психологічні служби, а створити умови для виявлення суто педагогічне завдання.

     Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

     Для оцінки соціального розвитку дитини, творчих здібностей, інтелекту практичні психологи повинні використовувати різні психодіагностичні методи, що доповнюються відомостями батьків, даними спостережень за дитиною.

Система пошуку обдарованих учнів

Існує багато методик, які допомагають пізнати творчу, обдаровану дитину з креативністю її мислення.

Зокрема:

Методика Векслера допоможе визначити рівень інтелектуальних здібностей.

Методика Кетелла допоможе оцінити інтелектуальні можливості дитини.

 Методика Айзенка допоможе визначити рівень інтелекту.

 Методика "Неіснуюча тварина" допоможе визначити, наскільки в дитини розвинена творча уява, оригінальність мислення, емоційний стан.

 Методика "Прогресивні матриці Равена" допоможе визначити рівень аналітико-синтетичних умінь.

Анкета з визначення здібностей учнів за методикою американських вчених Хаана і Кафа допоможе визначити на основі співставлення з інтересами одноліток особливості спрямованості даної особистості.

     Виявлення обдарованих і талановитих дітей - це тривалий процес. Обдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель творчий, а навчальний процес цікавий, різнобічний, результативний.

Як же розвивати творчі здібності молодших школярів?

"Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити,

а факел, якщо треба запалити"

                                                               К.Д. Ушинський

- Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового.

- Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність.

- Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

 - Розвивати критичне сприйняття дійсності.

- Вчити доводити починання до логічного завершення.

 - Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження).

- Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят.

- Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації.

- Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.

- Впливати особистим прикладом.

- Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).

Мета навчання учнів 1-4 класів - забезпечити умови для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, а також забезпечити базову освіту та підготовку до успішного навчання в школі ІІ та ІІІ ступенів.

     Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають:

 - олімпіади з базових дисциплін;

 - олімпіади з творчого мислення;

- олімпіади з кмітливості та логічного мислення;

- конкурси;

- конкурси знавців математики та логічного мислення;

- інтелектуальні ігри: "Ланцюжок", "Так чи Ні", "КВК", "Ерудит", "Поле чудес", "Брейн-ринг", "Бізнес", "Інтелектуальний хокей", "Вікторина", Рольова гра", Дотепник", "Що? Де? Коли?", "Найрозумніший"...

     Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

- самостійно працювати з літературою;

- аналізувати та систематизувати отримані дані;

- робити висновки.

Вимоги до організації навчальної діяльності обдарованих учнів

     … Зміст навчальної інформації має доповнюватись науковими відомостями, які можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у той же час, що й інші учні, але за рахунок вищого темпу обробки навчальної інформації.

         Серед методів навчання обдарованих учнів мають превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок.

          Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у нові ситуації, розвиток творчих елементів у їх навчанні.

Підвищення інтелектуальної активності учнів під час вивчення нового матеріалу

Розгляд яскравих прикладів зв’язку матеріалу, що вивчається, з життям, практикою, сучасною технікою.

Створення проблемної ситуації за допомогою дослідів, для пояснення яких потрібні нові знання.

Використання біографічного матеріалу.

Виконання фронтальних експериментальних завдань.

Використання інтерактивних методів навчання: "мозкового штурму", роботи в малих групах.

Залучення учнів до дидактичних ігор, ігрових вправ.

Активізація учнів під час застосування перевірки знань

Використання цікавих запитань і задач.

Застосування взаємоопитування, взаємоперевірки, рецензії на відповідь товариша.

Використання інтерактивних методів навчання: робота в групах, вправа "Мікрофон"

Проведення нестандартних уроків.

Активізація під час узагальнення та систематизація знань

Залучення учнів до самостійного формулювання висновку

Складання спільно з учнями структурно-логічних схем вивчення матеріалу.           

      Диференціація домашнього завдання за складністю, експериментальне завдання та спостереження певних явищ природи.

Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Коротка характеристика деяких форм та методів роботи з обдарованими дітьми:

– ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань) – пропонує певний набір прийомів мислення, кінцевою метою яких є свідоме досягнення стану «осяяння», підказок інтуїції тощо. Використання алгоритму розв’язання проблемних ситуацій у ході навчального процесу виробляє в учнів такий стиль мислення, в основі якого є гнучкість, оригінальність, чутливість до протиріч, вміння свідомо моделювати ідеальний еталон, психологічно орієнтована думка на його досягнення і домагання цього найкоротшим шляхом.

– Ейдетика – технологія формування ейдетичного мислення, в основі якого запам’ятовування інформації через образи, асоціації й відчуття. В учнів розвивається уява та фантазія, гнучкість мислення, здатність створювати об’ємні й яскраві образи. Відбувається стимулювання роботи правої півкулі головного мозку, що забезпечує розвиток здатності створювати варіативність у розв’язанні творчої задачі, що є основою для активізації креативного мислення та використання його у вирішенні навчальних та життєвих задач.

Метод роботи з обдарованими дітьми – проблемні запитання. При вивченні різних тем з предмету підбираються проблемні запитання, на які учень у підручнику готової відповіді не знайде. При цьому для вірної відповіді учню потрібно ще застосувати знання з вивчених раніше розділів. Ще в запитання закладається якась проблемна ситуація, розв’язати яку потрібно неординарним способом.

Метод роботи з обдарованими дітьми – побудова гіпотез. Учні висувають власні гіпотези щодо вирішення наукового завдання. Роблять свої припущення, що можуть стати темою дослідження.

«Виділяти найкраще» – цей метод, відомий як «ефект Розенталя» або ефект Пігмаліона – психологічний феномен, який полягає в тому, що очікування особистістю реалізації пророцтва багато в чому визначають характер її дій та інтерпретацію реакцій оточуючих, що й провокує «само здійснення пророцтва», цей термін винайшов американський соціолог Роберт Мертон у 1948 році для тих пророкувань, які стихійно «керують» поведінкою людей і призводять до очікуваних ними результатів.

Форма роботи з обдарованими дітьми – інтерактивне навчання: «запитання – відповідь». Для цього клас поділяється на декілька груп. Кожна група одержує завдання прочитати текст з підручника і скласти запитання до нього. Коли учень замислюється над постановкою запитання, то в його уяві має бути варіант відповіді, це розвиває логічне мислення. Ланцюжок «запитання – відповідь» сприяє тому, що відповідь породжує нове запитання. Така методика роботи допомагає дитині формулювати певні умовиводи, висловлювати свої думки, доходити правильних висновків.

Форма роботи з обдарованими дітьми: «інформаційно – пізнавальна суперечність». Характерна особливість полягає в тому, що елементами є істинні, але, на перший погляд, суперечливі судження.

Прийом «Незавершене рішення» – за його допомогою можна визначити рівень пізнавальної активності. Наприкінці уроку вчитель пропонує учням виконати завдання творчого характеру і попереджає, що рішення виявиться досить цікавим і несподіваним. Після обговорення висунутої проблеми учні починають роботу, але не встигають виконати завдання до закінчення уроку. Вчитель, не фіксуючи увагу на тому, що завдання повинно бути завершено, перевіряє його наявність і якість виконання на наступному уроці.

Створити позитивний настрій в учнів на уроці допомагає використання низки спеціальних прийомів.

«Емоційне стимулювання» — констатація будь-якого, навіть незначного, успіху, навіювання дитині віри в себе, відкритість учителя для довіри і співчуття.

«Авансування» — репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх.

«Даю шанс». Шанс, про який ідеться, — це заздалегідь підготовлена педагогом ситуація, у якій учень отримує можливість несподівано для себе розкрити свої можливості.

«Сповідь» рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звернення вчителя до кращих почуттів дітей зустріне розуміння, викличе відповідний відгук. Як його застосувати — питання досвіду і техніки. Тут треба все заздалегідь прорахувати, спро-гнозувати можливі реакції.

«Загальна радість». Це емоційний відгук колективу на успіх одного із своїх членів. Важливо, щоб у досягненнях кожного школяра його товариші бачили результати своєї праці, а сама дитина розуміла, що її радість — це радість підтримки, стану «свій серед своїх». Зрештою, у тому, як реагує дитячий колектив на успіхи і невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність. На практиці цей прийом реалізується завдяки допомозі окремих учнів, що «ведуть» за собою неуспішних.

«Емоційний сплеск». Ефективний стосовно дітей, які емоційно реагують на похвалу і критику. Завдання вчителя — у кожному учневі перетворити її на ланцюгову реакцію.

«Кольорова рефлексія». Учитель ставить запитання і пропонує варіанти відповідей і співвіднесені з ними кольори. Учні обирають свою відповідь і сигналізують смужкою певного кольору.

«Зіпсований телефон». Побажання вчителя діти переказують один одному.

Правила управління успіхом на уроці

1. Якщо після уроку в учня не залишилося питань, які хотілося б обговорити, посперечатися, пошукати рішення, то це означає, що урок, можливо, і був корисним, але залишив дітей байдужими до того, що на ньому відбувалося.

2. Необгрунтована похвала, гіпертрофовані компліменти, випадкові оцінки нівелюють відчуття успіху. Потрібно вміти бачити реальні зміни, реальні зрушення й достоїнства дітей, якими б малими вони не були, і вчасно підтримати учня.

3. Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.

4. Психологічний клімат, обстановка життєрадісності, організація діяльності учнів на уроці, розумне сполучення репродуктивних і творчих методів.

5. Передчуття незвичайності, здатність учителя дивувати, привносити елемент романтичності відіграють важливу роль на уроці.

6. Учитель повинен любити дітей і вміти це робити. Не можна, виявляючи почуття захоплення від спілкування з одними дітьми, змушувати страждати інших.

7. Учитель повинен знати й весь клас, і кожного учня окремо. Він мусить дуже багато знати про дітей, щоб навчитися в потрібну хвилину допомагати їм.

8. Початок уроку виступає як момент, від якого в значній мірі залежить успіх усього уроку.

9. 80 % навчального успіху дітей залежить від уміння вчителя давати домашні завдання. Драма полягає в тому, що діти й дорослі розмовляють різними мовами, вкладають різний зміст у слова й видача домашніх завдань без точного пророблення того, що хотів би одержати вчитель, яке завдання він ставить, нерідко приводить учнів у стан замішання й примушує відмовитися від виконання домашніх завдань взагалі. Домашні завдання повинні бути смачними, хорошими, цікавими, творчими, нерідко практико-орієнтованими, оригінальними, доступними, різнорівневими, цікавими за формою, такими, що враховують здібності й особливості дітей.

10. Поряд із цифровою розгорнута текстова оцінка відіграє виняткову роль у стимулюванні навчальної діяльності дитини.

11. Ступінь захопленості учнів предметом виражається в їхньому бажанні й готовності займатися ним після уроків.

12. Учитель повинен навчитися включати учнів у колективну пізнавальну діяльність.

13. Якщо молодий учитель загострено переживає свою неуспішність і, незважаючи на значні зусилля, ніяк не може дати гарний урок, одним з відомих способів надати йому допомогу є спільна з кожним з адміністраторів школи підготовка серії уроків.

Творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

- повага до бажання учнів працювати самостійно;

- вміння утримуватись в процесі творчої діяльності;

- надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення

   мети;

- індивідуальне застосування навчальної програми залежно від особливостей учня;

- заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учням;

- виключення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої схвалення результатів

  діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в інших

   галузях діяльності;

- підкреслювання позитивного значення індивідуальних відмінностей;

- надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і

  у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників;

- добування максимальної користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних

  нахилів;

- терпиме ставлення до можливого безладдя;

- заохочення максимальної захопленості у спільній діяльності;

- переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

Методи та прийоми стимулювання творчої активності обдарованих дітей за С. А. Сисоєвою

стимулювання інтересу й зацікавленості учнів;

використання цікавих аналогій;

створення ситуацій емоційного переживання;

використання розвивальних ігор;

створення ситуацій із можливим вибором;

використання методу відкриття;

підвищення стимулювального впливу змісту навчального матеріалу.

Приклади використання методів і прийомів активізації дослідницької діяльності:

аналогії (словесні, особистісні);

розвивальні ігри (метод ігрового моделювання);

евристичні методи (метод відкриття);

творчі та пізнавальні завдання (на виявлення суперечностей, прогнозування, проблемне бачення, розроблення схем, алгоритмів, правил, на розвиток фантазії тощо).

Прийоми, які сприяють розвитку пошукової активності учнів:

мобілізація внутрішніх сил (використання мовленнєвої парадигми "Ти можеш, і я тобі допоможу", "Складно, але ти впораєшся");

використання опорних конспектів, схем, таблиць, роздавального навчального матеріалу;

індивідуалізація та диференціація завдань для самостійної роботи;

варіативність завдань і можливість вибору;

завдання із практичним змістом для розвитку для розвитку зацікавленості;

стимулювання пізнавальних інтересів різними способами, використання імітаційних методів навчання – рольові й ділові ігри, аналіз конкретних ситуацій;

використання групових форм навчання, взаємонавчання, взаємоконтроль;

створення умов для індивідуальних консультацій;

систематичний самоаналіз та корекція.

Пам’ятка для вчителів щодо успішного стимулювання творчої активності учнів

Не погоджуйтеся з відповіддю учня, якщо він тільки констатує факти, вимагайте доказів.

Уважно слухайте учнів, ловіть кожний їхній вислів та думку.

Постійно пам’ятайте: навчання має спиратися на інтереси й бажання учнів.

Підтримуйте нестандартні рішення.

Принципи розробки програм для обдарованих дітей

 1. Визначення сильних і слабких сторін кожного учня.

 2. Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що    відповідає інтересам обдарованої дитини.

 3. Індивідуальна програма має передбачати принципи поступовості і послідовновності.

 4. Чітка система оцінювання.

 При складанні індивідуальних програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:

- неприязнь у школі часто з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для

  обдарованої дитини;

- ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими

   захоплюються їхні ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;

- заглиблення у філософські проблеми – для обдарованих дітей є характерним

   замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування

   набагато частіше, ніж для інших дітей;

- невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані

  діти частіше віддають перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко

  бути лідерами, бо вони поступаються фізичним розвитком;

- прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба

  досконалості – вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;

- почуття незадоволеності – вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку

  самооцінку.

Рекомендації в роботі з обдарованими учнями:

· застосовувати проблемний метод у навчанні;

· проводити самостійні роботи творчого характеру;

· застосовувати індивідуальний підхід у навчанні;

· впроваджувати розвивальні творчі ігри;

· розв’язувати творчі завдання.

Форми позакласної роботи на виявлення та розвиток творчих здібностей учнів:

· це підготовка і участь школярів в олімпіадах;

· дослідницька робота;

· участь у гуртках;

· участь в інтелектуальних іграх;

· робота над проектом;

Отже, при плануванні роботи з обдарованими дітьми можна порекомендувати такий перелік орієнтованих заходів:

1. Створення інформаційного банку даних обдарованих дітей із різних напрямів діяльності.

2. Систематизація матеріалів періодичних видань із проблеми дитячої обдарованості.

3. Проведення проблемно-тематичних семінарів із метою систематичного підвищення майстерності вчителів, які працюють з обдарованими дітьми.

4. Створення авторських програм та методичних розробок, спрямованих на виявлення та розвиток обдарованих дітей молодшого шкільного віку.

5. Організація постійно діючого консультпункту для вчителів початкових класів із залученням науковців, лікарів, психологів, методистів відділів освіти.

6. Залучення до роботи з обдарованими дітьми вчителів, які мають педагогічні звання "вчитель-методист", "старший вчитель".

7. Створення банку педагогічного досвіду щодо роботи з обдарованими дітьми.

8. Організація і проведення шкільних, міських олімпіад.

9. Формування груп для індивідуального сумісного навчання обдарованих дітей на базі однієї паралелі (3-4 кл.) з урахуванням рівня здібностей та сфери обдарованості, запитів кожної дитини.

10. Організація та проведення творчих звітів педагогів за результатами роботи з обдарованими дітьми на індивідуальних заняттях, гуртках, студіях.

11. Забезпечення до участі обдарованих дітей у міських, районних, обласних творчих конкурсах.

12. Здійснення моніторингу стану здоров'я обдарованих дітей.

13. Розробка системи матеріального та морального заохочення обдарованих учнів та вчителів, які працюють з ними.

14. Розгляд питань організації роботи з обдарованими дітьми та визначення подальших напрямів роботи на засіданнях шкільних методичних об'єднань учителів, педагогічних радах.