П`ятниця, 27.06.2025, 20:39
Вітаю Вас Гість | RSS

Сайт МО вчителів початкових класів міста Умані

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 52
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Методична робота » МО вчителів 2-х класів

Сучасні підходи до розвитку читацьких інтересів школярів

Уманська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 4

Уманської міської ради

Черкаської області

 

 

Доповідь з теми:

«Сучасні підходи до розвитку читацьких інтересів школярів»

 

Укладач: Гончарук І.П.вчитель початкових класів

Умань  2016 р.

 

План

 Вступ.

1. Формування особистості учня-читача-одне з основних завдань сучасної освіти.

2. Роль уроків позакласного читання у вихованні читацьких інтересів у     школярів.

3. Роль шкільних бібліотек у залученні дітей до читання книг.

4. Сімейне читання.  

 

Вступ

   «Без високої культури читання немає

    ні школи, ні справжньої розумової праці,

читання – це найважливіший інструмент

навчання та джерело багатого духовного життя»

                                                                                            Василь Сухомлинський

 Проблема духовного розвитку особистості набуває особливої значущості у сучасних умовах модернізації освіти. Унікальним засобом формування загальної культури людини, її моральних орієнтирів є художня література. Любов до книги, уміння сприймати і глибоко розуміти мистецтво, а зокрема й художню літературу, усвідомлювати її сенс і естетичний зміст, грамотно й аргументовано доводити власні міркування – такі якості завжди вважалися необхідними складовими освіченості людини.

В історії розвитку людства читання завжди відігравало важливу роль.  Сьогодні читання  пронизує всі сфери нашого життя. Воно покладене в основу інформаційної, освітньої, пізнавальної, професійної, а також щоденної діяльності людини. Але, на жаль, нині в українському суспільстві цінність читання знижується. Серед причин, що спричинили розвиток негативної тенденції розвитку читання, можна виділити такі чинники об′єктивного та суб′єктивного характеру:

- зниження економічного та морально-культурного рівня життя нашого суспільства;

- засилля мас-медійної культури;

- захоплення сучасної молоді комп′ютерними технологіями та Інтернетом;

- перевантаження навчальних програм, а звідси брак в учнів вільного часу для читання;

- відсутність комплексної програми розвитку читацької культури особистості.

         Сформувалась стійка екранна культура, і сучасна людина просто невіддільна від телевізора і комп′ютера,сприймаючи їх як відпочинок, дозвілля, можливість зняти стрес. Натомість книга у підсвідомості нашого сучасника асоціюється із напруженням волі, емоцій – тобто з роботою. Сучасний учень вважає читання заняттям непрестижним, нудним і зайвим, віддаючи перевагу екранним засобам здобуття інформації. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння логічно й образно розмірковувати, виховуються читанням.

Для сучасного читання дітей характерне:

- поступове зниження інтересу до друкованого слова, спад престижу читання;

- зменшення числа тих, хто віддає перевагу читанню у вільний час;

- зростання кількості дітей, які обмежуються читанням літератури, пропонованої шкільною програмою.

         Сьогодні стоїть завдання побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати  свої знання, орієнтуватися в потоці наукової та політичної інформації.  

         Від початкової школи значною мірою залежить чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури.

 

  1.  Формування особистості учня-читача - одне з основних завдань сучасної освіти.

        Одним із важливих напрямів формування особистості учня є розвиток його як читача, підвищення рівня читацької культури. В.О. Сухомлинський писав: «Читання – це віконце, через яке діти пізнають світ та самих себе». Тому залучення дитини до книжки та читання є підготовка кваліфікованого читача, який « читає та розуміє текст, орієнтується у доступному колі читання, свідомо обирає книгу з навчальними та поза навчальними цілями, різнобічно сприймає та усвідомлює літературний твір і має досвід організації та проведення змістовного та цікавого дозвілля з книгою в середовищі однолітків».

         Так, у XІX - на початку XX століття прогресивні педагоги Ф.Буслаєв, В.Водовозов, В.Острогорський, В.Стоюнін, І.Огієнко та інші запропонували своє бачення шляхів розвитку читацької діяльності школярів. На найкращих традиціях розвитку наукової думки розглядали зазначену проблему відомі методисти В.Голубков, Г.Гуковський, М.Рибникова. Вони вважали вдумливе читання тексту твору, єдність емоційного сприйняття та глибокого критичного аналізу запорукою успішної літературної освіти. Не втратила актуальності проблема формування читацьких інтересів  і в XX столітті: достатньо звернутися до праць Н.Волошиної, І.Збарського, Л.Мірошниченко. Тому для вчителя так важливо підбирати у процесі роботи такі прийоми педагогічної техніки, які націлені на розвиток уваги та усіх видів пам′яті, які заохочують учнів до активної взаємодії на уроці, перетрансформації почуттів та думок, які виникли у процесі прочитання тієї чи іншої книги і залишаються у підсвідомості юного читача.  Читацький інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовує особистість на усвідомлення цілей читання (як одного з видів мовленнєвої діяльності), а це, у свою чергу,сприяє ознайомленню з новими для учня художніми чи науковими книгами, спонукає  до свідомої діяльності з книжковою продукцією. З огляду на сказане, читацький інтерес важливий чинник формування духовно багатої мовної особистості. Він є засобом активізації пізнання  учнів.

          Формуючи стійкий інтерес до процесу читання вчителю слід пам′ятати: 

   - читацькі інтереси учнів проявляються,насамперед,у позитивному ставленні їх до читання, у прагненні ознайомитися зі змістом твору як джерелом нових знань і переживань;

    - у читацькому інтересі виявляються пізнавальні, емоційні й вольові властивості особистості;

    - як і взагалі інтереси, читацькі інтереси можуть мати епізодичний і стійкий характер: дитину потрібно захопити книгою,створити умови, при яких не читати її просто не можливо, а потім ще й підтримувати стійкий інтерес до читання;

    - віковий підхід до формування інтересу до читання і читацького інтересу як такого передбачає не лише врахування тих особливостей, які яскраво проявляються на даному етапі вікового розвитку, але й опору на ті особливості, які ще не повністю виявилися на даній стадії розвитку, але яким належить майбутнє. 

Для того, щоб керувати процесом розвитку читацьких інтересів, учителю необхідно пам′ятати, що методика рекомендує застосовувати три форми навчання   школярами художньої літератури:

 - навчальне читання;

- додаткове читання;

- вільне читання.

Перша форма - класне і домашнє читання творів, передбачених програмою для текстуального вивчення. Друга – самостійне читання рекомендованих учителем творів, які потім одговорюються на уроках – бесідах. Третя – дібраних учнями самостійно. Усі ці форми читання взаємопов′язані, доповнюють одна одну, сприяючи формуванню учня-читача, набуттю ним повноцінної літературної освіти, формуючи читацьку культуру та інтерес до читання, виховуючи естетично.

Дитина зможе насолодитися читанням, якщо їй у руки потрапить хороша книга.  Гарна книга здійснює на учня благотворний вплив у випадку, якщо:

- читач силою уяви спроможний у процесі читання «оживляти» персонажів і ставитися до них як до реально існуючих осіб;

- книга викликає душевний відгук і співчуття до долі героїв;

- учень через читання отримує можливість усвідомити свої власні переживання;

- книга допомагає побачити різні моделі поведінки людей у ситуаціях, близьких до тієї, у якій опинився читач, і знайти в ситуації нові смисли;

- під час читання або в його результаті в дитини відбувається зміна егоїстичних установок і відкриття цінності інших, духовно близьких їй людей.  

         Коли потрібно прищеплювати дитині любов до читання?                 

На думку дитячих психологів процес залучення до світу книг повинен починатися ще в ранньому дитинстві. Існує думка про те, що вроджені здібності до читання у дітей виявляються у віці від 18 місяців до 3 років. Психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можна ще до 9 років. Отже, процес залучення до пізнання світу через книгу припадає на дошкільний і молодший шкільний вік. Працювати з книгою дитина вчиться з першого шкільного дня на всіх уроках. У початкових класах, навчившись читати, учень має змогу самостійно ознайомлюватися зі змістом творів невеликих книжок. Водночас у молодшому шкільному віці техніка читання ще недосконала, і діти не одержують задоволення від самостійного читання. Дитина, яка не вміє добре читати, стикається із труднощами під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку. Читання нерозривно пов′язане з письмом, а також з іншими навчальними предметами. Щоб у школярів був сформований стійкий інтерес до читання, його необхідно весь час підтримувати і збагачувати. Необхідно, з одного боку, вдосконалювати техніку читання, а з іншого,- для підтримання інтересу практикувати читання вголос удома батьками, старшими братами й сестрами, а в школі-вчителем або бібліотекарем. Отже, важливого значення набуває спільність зусиль класовода, батьків, бібліотекаря. 

          Формування інтересу до читання неможливе без наполегливої роботи вчителя з удосконалення техніки читання, бо найглибше розуміння тексту досягається, якщо швидкість читання збігається зі швидкістю розмовної мови, тобто в темпі від 120 до 150-ти слів за хвилину. Це оптимальна швидкість читання.

         З перших кроків необхідна пильна увага вчителя до освоєння дітьми різноманітних видів читання.

Виділяють такі види читання:

     - голосне;

     - мовчазне.

          Голосне читання активізує роботу всього класу,воно допомагає тим, хто відчуває труднощі в набутті навичок читання. Здійснюється воно застосуванням різноманітних форм учнівського читання:

    - індивідуального;

    - хорового;

   - «ланцюжкового»;

   - вибіркового;

   - в особах.

      Читаючи вголос, діти запам′ятовують орфоепічні норми, замислюються над правильним визначенням думки.

      Водночас важливо, щоб діти оволоділи й мовчазним читанням. Доказом практичного значення мовчазного читання служить його широке застосування в повсякденному житті. Воно є основним видом читання в життєвій практиці людей.

      Для вироблення техніки читання в учнів корисні такі вправи:

- багаторазове читання;

- читання будь-якого тексту в темпі скоромовки;

- виразне читання з переходом на незнайому частину;

- вправа «Блискавка»;

- вправа «Буксир»;

- вправа «Хто швидше?»;

- вправа «Губи».

 

Залученню дітей до читання сприяють:

- уроки позакласного читання;

- відвідування бібліотеки;

- сімейне читання.

 

  1. Значення уроків позакласного читання у вихованні читацьких інтересів у школярів.

        Вагоме місце у вихованні читацьких інтересів відводиться позакласному читанню. Успіх формування читацьких інтересів лежить у правильному поєднанні уроків позакласного читання з індивідуальною і масовою читацькою діяльністю. Щоб учитель міг враховувати і оцінити ефективність навчання з цієї точки зору, сучасна методика позакласного читання дає систему спеціальних занять:

- уроки – ранки (на підготовчому і початковому етапі);

- уроки – звіти (на основному етапі);

- усний журнал (на заключному етапі).

        Основою уроків – ранків є ті матеріали із уроків позакласного читання, які мимоволі запам′яталися дітям, ввійшли в їхнє життя. Після кожної зустрічі з книгою в класі вчитель спонукає дітей на початковому, а також на підготовчому етапах  приносити в куточок читання книги, які сподобалися, виготовляти різних героїв цих книг, ставити живі картини.

           На основному етапі навчання для учнів-читачів методикою позакласного читання рекомендується дещо складніша форма прояву ініціативи і самодіяльності. Це уроки - звіти, до них і тему, і матеріал підбирають діти і готують виступ у постійних групах.

          На заключному етапі найбільш вдалою формою читацької самостійності та ініціативи, що вбирає в себе весь найцікавіший літературно-публіцистичний матеріал є усний журнал. Це театралізована дія, яка зберігає всі зовнішні ознаки журналу: «обкладинку» ,назву, емблему, музичну заставку, сторінки, рубрики.

           Дуже важливим засобом активності, самостійності школярів у пошуках нового є літературні екскурсії. Вони допомагають глибше ознайомитися з місцями, де жили і працювали видатні письменники, з пам′ятками мистецтва, з літературно-меморіальними музеями. Такі екскурсії дають учням можливість зримо уявити життя письменника або його героїв, ту епоху, подіям якої присвячений художній твір.

  1. Роль шкільних бібліотек у залученні дітей до читання книг

          Важливого значення у залученні дітей до читання книг набуває бібліотека. Саме вона є ідеальною «територією» для співпраці бібліотекарів, учителів, класних керівників і батьків, щоб спільними зусиллями навчити дитину самостійно шукати, «добувати», переробляти, критично підходити до отриманої інформації, робити власні висновки.

   Найбільш популярними формами із залучення дітей до книги є:

- конкурси кращих читців;

- тематичні виставки книг та огляд літератури;

- групові та індивідуальні бесіди за прочитаними книжками;

- конкурси ілюстрацій до прочитаних книг;

- створення «відеофільму» до прочитаних книг;

- бібліотечні уроки;

- презентації книг;

- ляльковий театр;

- літературні ігри (конкурси, вікторини, подорожі по книгах, літературні аукціони, парад літературних героїв, літературні загадки);

- усні журнали;

- літературні вечори;

- зустрічі з письменниками.

  1. Сімейне читання.

        Як правило, хороші читачі ростуть у читаючих сім′ях, де збирають домашню бібліотеку, передплачують періодику, розмовляють про прочитане. Якщо в сім′ї люблять книги – читають дорослі і діти! Прищеплення дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків. Тому важливим є завдання відродження сімейного читання.

     Процес сімейного читання являє собою:

- процес читання дорослими дитині;

- читання батьками педагогічної та медичної літератури для здійснення виховання       та догляду за дитиною;

- діяльність дорослих щодо організації самостійного читання дитини (рекомендації книг, їх придбання, одержання з бібліотеки, бесіди про прочитане).

     Для залучення до читання дітей, які не хочуть читати самі, часто застосовують прийом перерваного читання: дорослий дочитав до самого цікавого місця і припинив читання, посилаючись на зайнятість, запропонував дитині самій дочитати оповідання або всю книгу. З цією ж метою можна звернутися до дитини з проханням почитати, коли дорослі зайняті справами або хворіють. Молодші брати і сестри легко залучаються до книги, якщо в сім′ї є читаючі брат або сестра.

 

Пам′ятка вчителям і батькам щодо розвитку читацького інтересу.

 

  1. Прищеплюйте інтерес до читання з раннього дитинства: систематично читайте дитині, обговорюйте прочитану книгу серед членів сім′ї. Навіть коли дитина навчилася читати самостійно, не кидайте звичку читати разом з нею. Адже школяр не завжди здатний здолати великі обсяги тексту, а щоб зрозуміти всі повороти сюжету йому просто не вистачить життєвого шляху.
  2. Для початку вибирайте книги, де картинок більше, ніж тексту.
  3. Розповідайте дитині про автора прочитаної книги. Рекомендуйте дитині книги свого дитинства, діліться своїми дитячими враженнями, порівнюйте їх з поглядами дитини.
  4. Не перетворюйте читання у самоціль і обтяжливу необхідність. Допоможіть дитині осмислити недитячі книги, які включені в шкільну програму. Розтлумачте зміст сюжету, поясніть значення застарілих слів. А для душі нехай ваша дитина читає ті книги, які їй подобаються.
  5. Заохочуйте дитину до відвідування бібліотеки. Беріть її з собою, коли самі йдете в бібліотеку.
  6. Консультуйтеся з бібліотекарем про вибір книг дитині. Прислуховуйтеся до його рекомендацій як фахівця.
  7. Купуючи книги, вибирайте яскраві щодо оформлення, цікаві за змістом. Збирайте особисту бібліотеку дитини.
  8. Даруйте своїй дитині хороші книги з дарчим написом, добрими і теплими побажаннями.
  9. Виховуйте у дитини дбайливе ставлення до книги.

 

Як прищепити любов до читання? Поради батькам американського психолога В.Вільямса

 

1. Насолоджуйтеся читанням самі і виробіть у дітей відношення до читання як до задоволення.

2. Нехай діти бачать, як ви самі читаєте із задоволенням: цитуйте, смійтеся, заучуйте уривки. Діліться враженнями про прочитане і тому подібне.

3. Показуйте, що ви цінуєте читання: купуйте книги, даруйте їх і отримуйте як подарунки.

4. Нехай діти самі вибирають собі книги і журнали (у бібліотеці, книжковому магазині і тому подібне).

5. На видному місці будинку повісьте список, де буде відображений прогрес дитини в читанні (скільки книг прочитано і за який термін).

6. Виділіть удома спеціальне місце для читання (затишний куточок з полицями і тому подібне).

7. У будинку має бути дитяча бібліотека.

8. Запропонуйте дітям до або після перегляду фільму прочитати книгу, за якою поставлений фільм.

9.  По черзі читайте один одному розповіді або смішні історії. Розважайте себе самі замість того, щоб дивитися телевізор.

10. Заохочуйте дружбу дитини з дітьми, які люблять читати.

11. Розгадуйте з дітьми кросворди і даруйте їх їм.

12. Заохочуйте читання дітей вголос, коли це лише можливо, щоб розвинути їх навик і впевненість у собі.

13. Частіше запитуйте думку дітей про книги, які вони читають.

14. Заохочуйте читання будь-яких матеріалів періодичного друку.

15. Дітям краще читати короткі розповіді, а не великі твори: тоді у них з′являється відчуття закінченості і задоволення.

16. Нехай діти кожний вечір читають у ліжку перед тим, як заснути.

 

Література

 

1. Виноградова Н.В. З чого починається любов до книги/ Н.В.Виноградова// Шкільна бібліотека.-2011.-№11.-С.65-67.

2. Єрмолова О.В. Інноваційні технології в роботі шкільних бібліотек/ О.В. Єрмолова// Шкільний бібліотекар.-2012.-№12.-С.2-10.

3. Кушнір А.М. Оберемо книжку разом/А.М.Кушнір//Шкільна бібліотека.-2011.-№10.-С.74.

4. Наскельна О.В.,Мархайчук М.В. Традиції сімейного читання/О.В.Наскельна, М.В.Мархайчук,Д.П.Саска//Шкільна бібліотека.-2012.-№21-22.-С.91-92.

5. Савіна З. Сучасний читач та тенденції читання в Україні/З.Савіна//Бібл.планета.-2001.-№1.-С.9-10.

6. Трунова В. Основні положення щодо позакласного читання в початкових класах/Валентина Трунова//Початкова школа.-2011.-№9.-С.21-23.

7. Читацька компетенція як різновид загальної компетенції учнів//Наука і освіта.-2005.-№3-4.-С.66-68.



Джерело: http://www.docme.ru/OOJ5
Категорія: МО вчителів 2-х класів | Додав: IpiHa (27.02.2016) | Автор: Гончарук Ірина Петрівна
Переглядів: 5950 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Друзі сайту