Вправа «Групування»

У педагогіці розрізняють 4 групи методів мотивації навчання: емоційні, вольові, соціальні та пізнавальні. Пропоную ознайомитися з переліком методів і прийомів (рожева карточка) та співвіднести їх з конкретною групою (салатова карточка).

Доповідь «Прийоми створення мотивації»

Коротко розкрию зміст окремих методів і прийомів мотивації

Емоційні методи і прийоми мотивації

1. Заохочення.  Види заохочень учнів різноманітні: схвалення, подяка, відповідальне доручення, вияв довіри та захоплення тощо.  

При цьому слід пам’ятати, що хвалити слід за виявлені зусилля, а не за те, що дано природою; не слід при всіх хвалити за те, що не підтримується групою, щоб не протиставити його іншим; (наприклад, лише один учень провів фенологічні спостереження); якщо у вчителя є так звані «любимчики», то хвалити їх з врахуванням адекватного для цього моменту.

2. Покарання. Виявляється у зауваженні, осуді, відстороненні від важливої справи, моральному виключенню з життя класу, сердитому погляді педагога, осуді, обуренні, докорі, іронічному жарті.

При цьому слід пам’ятати, що покарання повинне бути справедливим, і лише при доведеній провині учня; покарання допускаються при виявах нечесності, егоїзму, агресивності учні до інших, а за лінь чи неуспішність вони менш дієві. Караючи учня, слід показати, що дитина має право відновити свою репутацію. Не можна будувати покарання на критиці фізичних недоліків або особистісних особливостей учні. Не можна в очах дитини критикувати його батьків і рідних. Краще використовувати покарання якнайрідше.

 І заохочення, і покарання можуть бути вербальними і невербальними.

2. Дидактична гра є одним з мотиваційних механізмів підвищення мисленнєвої активності учня. В її ході початкова зацікавленість зовнішньою стороною явищ поступово переростає в інтерес до їх внутрішньої суті.

3. Створення наочно-образних уявлень (образів) через використання різних засобів наочності, всього спектру відчуттів (зорових, слухових, кінестетичних, нюхових, смакових, тактильних) або окремих їх комбінацій, наведення прикладів, яскравих фактів (розмовний тон, життєвість ситуацій); використання епітетів, звичайних порівнянь і аналогій; ілюстрація положень науки подіями сучасності, з використанням прикладів з техніки, літератури, історії, повсякденного життя; словесний опис ситуації, пейзажу, людини, картини тощо, розумові експерименти на основі уявлених ситуацій.

4. Створення ситуації успіху:

• найпростіший спосіб – конкретність  домашнього  завдання. Учні повинні знати, що якщо вони виконають домашнє завдання в повному обсязі і рекомендуємим способом, то їх відповідь буде успішною. Для цього учні повинні чітко знати, що  і як вони робитимуть вдома;;
• використовувати прийоми створення ситуації успіху:

- зняття страху («контрольна робота легка, цей матеріал ми проходили», «ми всі помиляємося» тощо);

- авансування успішного результату («у вас обов’язково вийде», « я навіть не сумніваюся в успішному результаті»);

- приховане інструктування ( натяк, побажання «можливо краще розпочати з…», «виконуючи роботу, не забудьте про…);

- персональна виключність («без твоєї допомоги твоїм товаришам не справитися…», «тільки ти і міг би…», «тільки тобі я можу довірити, доручити…, «ні до кого, крім тебе, я не можу звернутися з цим проханням»);

- педагогічне навіювання спонукає до виконання конкретних дій («нам вже не терпиться розпочати роботу…», «так хочеться скоріше побачити…»;

- висока оцінка деталі допомагає пережити успіх не результату в цілому, а окремої частини («тобі особливо вдалося….», «найбільше у твоїй роботі мені сподобалося…», «найбільшого схвалення заслуговує ця частина твоєї роботи»;

- анонсування – попереднє обговорення того, що і як дитина буде робити (репетиція наступних дій);

- емоційне погладжування  (підтакування, схвалення, комплімент) –   говоріть  компліменти «Молодець!», «Розумничка» не тільки, як похвалу, а й як констатацію фактів. Дитина буде старатися, адже повірила вчителю;  

- зараження, коли успіх одного стає стимулом для успіху багатьох («Дмитрик вже закінчує розв’язувати  ці приклади, хто ще?);

- даю шанс (або кредит довіри) – виставлення оцінки «в кредит», показує, що вчитель вірить в учня, а в учня є всі можливості досягти успіху, потрібно лише постаратись;

• освітня стратегія(що ти робив, щоб написати контрольну на 12? Як ти готувався до диктанту, щоб написати його добре?): подібні розповіді дозволяють ділитися навчальними стратегіями. Діти навчають самі себе.

«Дитина повинна бути впевнена, що успіхом вона зобовязана, насамперед, собі. Допомога учителя, якою б ефективною вона не була повинна бути прихованою. Якщо дитина відчує, що відкриття зроблено з допомогою вчителя, радість успіху може  померкнути»   В.О.Сухомлинский.

Вольові методи і прийоми мотивації

• Підвищує мотивацію контроль і оцінювання роботи учнів. Адже чим частіше оцінюється робота учня (у тому числі їм самим), тим цікавіше йому працювати.

Як забезпечити якомога частішу перевірку знань? (робота в парах із взаємоперевіркою, хорові відповіді на нескладні запитання, рецензія на відповідь учня іншими учнями, «метод закритої дошки», коли один учень виконує завдання на дошці, а інші – у зошиті з наступним порівнянням відповідей тощо.

Слід памятати, що спочатку слід відзначити позитивні сторони відповіді, а потім – недоліки. Мякою формою оцінки невдачі є фраза «було б краще, якби…»

• Пізнавальні труднощі необхідні в процесі навчальної діяльності. Ані занадто легкий, ані занадто важкий матеріал, не викликає інтересу. Навчання повинно бути нелегким, але посильним. 

Для організації такого навчання використовують методи долання перешкод, які активізують розумову діяльність учнів через створення спеціальних умов виконання завдань:

• «Удавана недовіра» застосовується до учня з метою зачепити його самолюбство, викликати прагнення довести зворотне в свою адресу. Наприклад: «Це завдання не дуже тяжке... Але у вас може не вистачити терпіння довести його до кінця...». Важливо, щоб учень не здогадався про істинну мету впливу.
• «Удавана заборона» - прийом, ефективний при необхідності привернути зацікавлення до повсякденного. Вчитель навмисне драматизує ситуацію, підкреслює її неповторність і важкодосяжність цілі. Заборонений плід завжди солодкий, спрацьовує механізм задоволення потреб і зараз вже всі самі прагнуть, наприклад, прочитати цю книгу, оволодіти цим навиком і т. д.
• «Схвалення» і «похвала». Схвалення виражається короткими ствердженнями типу «молодець», «правильно», «вірно». Похвала - оцінка з аналізом діяльності. Застосовується в індивідуальній бесіді, у ході занять. Обов'язково повинен бути аналіз опрацьованої учнем роботи.
• «Довіра». Стимулюючий ефект даного прийому заснований на підвищенні задоволеності працею і взаємовідносинах із педагогом.
• «Стимулювання часом» полягає в наданні можливості прискореними темпами виконати завдання, а залишок часу використовувати для себе. Надання такої довіри, надання «свободи дій» сприяє активізації творчих можливостей учня, підвищенню його особистої відповідальності.

• Обов’язковою частиною сучасного уроку є рефлексія. У процесі рефлексії учні самостійно оцінюють свій стан, емоції, результати своєї роботи. Знаючи, для чого вивчається певна тема, які цілі мають бути досягнуті на даному уроці, яким є особистісний внесок в загальну справу та вміючи оцінити свою роботу на уроці,  учневі значно цікавіше вчитися. Рефлексію можна проводити на будь-якому етапі уроку. Існує декілька класифікацій рефлексії: символічна: усна та письмова; колективна, групова, індивідуальна; рефлексія діяльності, рефлексія змісту тощо.

 Приклади організації роботи:

·         Драбинка успіху. Кожна сходинка – один з видів роботи. Чим більше завдань виконано, тим вище піднімається намальований чоловічок.

·         Дерево успіху. Кожний листочок має свій колір: зелений — все зробив правильно, жовтий — були труднощі, червоний — багато помилок. Кожен учень прикрашає своє дерево відповідними листочками. Можна прикоашати ялинку іграшками, прикрашати поляну квітами тощо

·         Вагончики. Кожний вагончик відповідає певному завданню. Запропонуйте учням посадити чоловічка у той вагончик, завдання якого виконалось легко, швидко, правильно. 

·         "Знаки".  Попросіть учнів обвести або підкреслити найгарніше написану  букву, слово.  

·         «Дерево творчості». Після закінчення завдання (уроку, теми) діти закріплюють на дереві листя, квіти, плоди ( плоди – справа пройшла успішно, квіти – досить непогано, листя – незадовільно).

·         Нотатки. «+» - знав,  

«!» - дізнався

«?» - хочу дізнатися більше.

·         «Продовж фразу»

 -       Мені було цікаво…

-       Ми сьогодні дізнались (навчились)….

-       Я зрозумів, що…

-       Мені було важко…

-       Завтра я хочу на уроці…

Соціальні методи і прийоми мотивації

• Подяка. У кінці уроку педагог пропонує кожному учневі обрати одного з товаришів, кому хочеться подякувати за співпрацю, пояснивши у чому саме ця співпраця виявлялася. Насамкінець дякує педагог, обираючи тих, кому дісталось найменше подяк.

 Пізнавальні методи і прийоми мотивації:

• Опора на життєвий досвід, вже наявні знання дітей.  Чим більше новий матеріал пов'язаний з раніше засвоєним, тим цікавіше дітям.
• Розвитку пізнавальних інтересів  сприяє така організація навчання, під час якої учень залучається до самостійного пошуку та відкриття нових знань, розв’язує завдання проблемного характеру.

Так, прийом «Еврика» полягає в тому, щоб створити такі умови, за яких учень, виконуючи навчальну задачу, несподівано для себе зробив висновок, відкриваючи невідоме.

• Створення ефекту здивування, використання ефекту незавершеності також стимулюють пізнавальну активність і пізнавальні інтереси, утримують інтерес на протязі довгого часу. Досягти цього дозволяють прийоми «Відстрочена загадка» та «Ефект незавершеності» . Під час першого , загадка або цікавий факт пропонується у кінці уроку, щоб розпочати з нього наступний урок. При використанні другого прийому,  вчитель розпочинає цікаву розповідь,  задачу тощо, обіцяючи завершити їх на наступному уроці.

Тестування. Пропоную визначити власний рівень володіння методами і прийомами мотивації.