ДОПОВІДЬ

на тему:

«Розвиток соціальної компетентності на уроках

в сучасній школі»

Підготувала:

Вчитель поч. класів

Школи №5 м. Умань

Павлюк Т.В.

Умань 2017

ХХІ ст. знаменується переходом до інформаційного суспільства, де

провідними компонентами культури стали знання, інформація, інформаційно-комунікативні технології (ІКТ).  Найдоступнішим джерелом інформації сьогодні виступають нові медіа, які уособлюють сучасний інформаційний простір. Нові медіа неоднозначно впливають на процес соціалізації особистості, а найбільш непередбачувано він протікає у молодших школярів, оскільки вони використовують нові медіа, але сам процес її соціалізації в сучасному інформаційному, зокрема віртуальному, простор і залишається стихійним і загрожує фізичному, психічному та, особливо, соціальному розвиткові. Гармонізувати медіавплив на молодшого школяра можливо за рахунок регулювання соціального виховання в середовищі соціального розвитку дитини, результатом якого є соціальність, на рівні соціальної компетентності для молодшого школяра.

Найефективнішими засобами розвитку соціальної компетентності молодших школярів в умовах інформаційного суспільства визначаємо нові медіа, які є найдоступнішим засобом долучення до цінностей оновленої цивілізації.

          ХХІ ст. для України знаменується перехідним етапом до інформаційного суспільства, що відображається в ратифікованій Конвенції про кіберзлочинність, Доктрині інформаційної безпеки України, а також прийнятті Закону України "Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки". Згідно з останнім документом, основними напрямами розвитку інформаційного суспільства в Україні визначено:

• "збільшення різноманітності послуг населенню, що надаються за допомогою ІКТ;

• забезпечення вільного доступу до телекомунікаційних послуг, мережі Інтренет, ІКТ та інформаційних ресурсів;

• створення системи мотивації щодо впровадження і використання ІКТ для формування широкого попиту на такі технології в усіх сферах життя;

• створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності всіх верств населення; надання мож-ливості для здобуття знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки".

Отже, варто відзначити, що сучасній людині для того, щоб бути повноцінним членом оновленого суспільства, необхідно стати активним користувачем ІКТ,ЗМІ, радіо- та телемовлення, які мають виступати інструментом, а не самоцінністю людського буття.

Показниками соціальної компетентності для учнів 1–2 класів є розвиток соціальних знань, позитивних соціальних емоцій, формування соціально значимих навичок щодо соціальної ролі школяра, значимих дорослих, однолітків, малої батьківщини, нових медіа та ігрової діяльності; для учнів 3–4 класів – розширення соціальних знань, розвиток соціальних цінностей, формування соціально значимих навичок, розвиток навичок аналізу та самоаналізу щодо соціальної ролі школяра, взаємодії з дорослими, однолітками, щодо батьківщини, інформаційних джерел, дозвілля.

Окрім безпосереднього розвитку соціальної компетентності дітей молодшого шкільного віку, постає необхідність підготовки соціального середовища, а саме сучасного інформаційного середовища школи, сім'ї та територіальної громади, що уособлюють сучасний інформаційний простір учня.

До сучасного інформаційного середовища молодшого школяра у ЗНЗ можемо віднести соціально-психологічну службу, бібліотеку та медіатеку, оскільки учень має доступ до інформації, яка знаходиться в їх архівах; кабінет інформатики та ІКТ, адже урок інформатики введений у навчальну програму з другого року навчання в початковій школі, у свою чергу, гуртки ЗНЗ спрямовані на оволодіння вміннями користування ІКТ та Інтернетом, можуть бути розраховані на дітей з 1 класу; також до сучасного інформаційного середовища ЗНЗ молодшого школяра доцільно віднести медіа школи (газета, радіо, телебачення, сайт), адже молодші школярі можуть бути долучені не лише до споживання шкільними медіа, а й до їх створення. Сучасне інформаційне середовище молодшого школяра сім'ї та територіальної громади від сучасного інформаційного середовища молодшого школяра у ЗНЗ відрізняється тим, що в останньому діти мають можливість користуватися медіа текстами, які відповідають віковим особливостям та потребам, спрямованих на інтелектуальний, моральний та соціальний розвиток, відміну від медіатекстів у сучасному інформаційному середовищі сім'ї та територіальної громади, що можуть бути направлені на розвиток асоціальних знань, якостей, поведінки, мотивів, цінностей тощо.

Отже, можемо визначити, що сучасне інформаційне середовище ЗНЗ молодшого школяра має соціально-виховну мету. Саме тому постає необхідність упровадження соціально-педагогічної діяльності з гармонізації медіавпливу на дитину саме молодшого шкільного віку для підвищення позитивних аспектів впливу нових медіа та нівелювання негативних його впливів саме в рамках ЗНЗ.

Велику увагу формуванню соціальної компетентності приділяв

В.О. Сухомлинський. Досить широко це питання висвітлено ним в таких творах як: «Виховання справжнього громадянина». Вимоги до вчителя чітко окреслені педагогом у його праці « Серце віддаю дітям». Приділяли увагу цьому питанню К.Ушинський у творі « Людина як предмет виховання». Практична реалізація завдань щодо соціалізації сучасних школярів вимагає від учителя різнопланового арсеналу форм, методів та прийомів роботи, поєднання традиційних та інноваційних ідей, технологій і методик навчання.

Реалізуючи основну ідею досвіду, керуюсь словами мудрого українського педагога В.О. Сухомлинського : « Ми маємо справу з найскладнішим, безцінним, найдорожчим, що є в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, цивільна та інтелектуальна свобода, її місце і роль в житті, її щастя».

У своїй діяльності як учитель застосовую методи всеохоплюючого впливу на дитячу особистість для розвитку саме соціальної компетентності. Розумію,що соціальна компетентність включає три найважливіші аспекти: інформаційний, ціннісний, поведінковий. Інформаційні складові соціальної компетентності розвиваю шляхом організації самоосвітньої діяльності школярів, створення умов для їх саморозвитку. Безумовно, основою соціальної компетентності є ціннісний аспект.

Серед сучасних українських дослідників, які тією чи іншою мірою торкались зазначеної проблеми, слід назвати В. Андрущенко та його працю «Сучасна соціальна філософія»,. Багато уваги приділено питанню соціалізації такими науковцями як В.Кульчицький, В. Кремінь, С. Кримський, І. Курас, А.Лой, В.Литвин, В. Піча, В. Вашкевич, В. Жадько. Для висвітлення даної теми велику роль відіграють методичні й наукові розробки К. Баханова «Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти», Ф. Левітаса, О.Мокрогуза, С. Терно, О. Косогової, О Пометун. Структуру соціальної компетентності чітко визначено в праці науковців Н. Саженої та Т. Кондратової « Развитие социальной компетентности подростков в общеобразовательнойшколе».

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та шкільної практики особливого звучання набуває проблема обґрунтування сутності

компетентнісного підходу в освіті. Значення цієї проблеми зумовлене тими докорінними змінами, що сталися в системі загальної освіти, де взято курс на гуманізацію і демократизацію, на формування особистості як найвищої цінності суспільства, на її соціалізацію.

Формування соціальної компетентності особистості відбувається в процесі соціально значимої діяльності. Тільки через діяльність в колективі кожний його член входить у суспільство. І такими первинними колективами для дитини є сім’я, школа, позашкільний заклад. Результатом активної групової і колективної навчальної діяльності особистості школяра та спілкування є сформованість у неї соціальної компетентності. До того ж активна участь дитини в навчальній діяльності є однією з першооснов формування й інших її ключових компетенцій: навчальних, технологічних, мотиваційних та ін.

Соціальна компетентність - здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях.

Соціальна компетентність вимагає від особистості як принциповості, вміння відстояти власну думку, протистояти небажаному впливу, так і толерантності, і вміння пристосовуватися, і, більш того, ефективно діяти в соціальних умовах, що постійно змінюються; вимагає як досить високого рівня оптимізму, що надає віру в успіх, так і достатнього рівня песимізму, який надає змогу реально оцінити себе та свої знання, щоб уникнути зайвої ейфорії, змушує ліквідувати прогалини в знаннях та вміннях, що гальмують справу.

Соціальна компетентність вимагає вміння рахуватися з соціальними нормами та правами інших людей. Все це вказує на ситуативний характер прояву соціальної компетентності. За великим рахунком, формування, становлення соціальної компетентності особистості - це є розгортання її життєвого потенціалу

Формування соціальної компетентності дитини базується на таких особистісних утвореннях: мотивація досягнення, довільність, позитивне ставлення до себе, висока самооцінка, здатність до конструктивної поведінки у складних ситуаціях.

Період навчання в ЗНЗ тривалий і охоплює три важливі періоди розвитку людини та формування її особистості: молодший шкільний вік, підлітковий вік та юність. В ці періоди закладаються основні навички орієнтації людини в соціальному просторі та механізми взаємодії з ним. Основною діяльністю учня є навчання. Система загальноосвітніх закладів дає дитині комплекс загальновизнаних необхідних теоретичних та практичних знань, які формують світогляд дитини та пояснюють їй ключові аспекти сучасної наукової картини світу. Разом із тим важливою складовою процесу ознайомлення дитини з дійсністю є навчання її правильно орієнтуватися в ній, взаємодіяти з нею та керувати своєю поведінкою в ній. Соціальна реальність є зрізом сучасної наукової картини світу і тому розвиток соціальної компетентності є складовою системи загальної освіти.

Окрім безпосередньо навчання в школі учні часто відвідують позашкільні заходи, гуртки за інтересами, а також дитячі та молодіжні громадські об’єднання та ініціативи, які також є частиною системи освіти та цілісного освітнього процесу. Відтак доцільно виокремити особливості розвитку соціальної компетентності учнів в поза навчальний час. Сфера позашкільної діяльності дитини розкриває значний пласт соціальної реальності та дає змогу дитині поступово адаптуватися до змін середовища її діяльності – навчальної, виховної, ігрової та творчої. Визначальною особливістю виховання соціальних компетентносте й поза шкільною програмою є її максимальна наближеність до дійсності, яка часто перетворюється на апробацію засвоєних знань та принципів соціальної взаємодії і практичне вироблення умінь та навичок соціальної дії. Сімейні відносини є частиною соціальної сфери суспільства, а тому сім’я одночасно є і суб’єктом, який виконує розвивальну діяльність, і площиною постійної практики соціальної компетентності дитини.

В умовах сучасного інформаційного простору соціальна компетентність учнів молодших класів формується не тільки під час навчання, а й у родині, колі друзів, під впливом політичних, релігійних факторів, засобів масової інформації тощо. Також, на формування соціальної компетентності учнів молодших класів впливають мобільні телефони, телебачення та Інтернет простір (web- ресурси: web- сайти, web- канали, соціальні мережі тощо) те, що в ньому розташовано. Погоджуємося з думкою О. Л. Кононко, вважаємо, що соціальну компетентність учнів молодших класів можна вважати сформованою, тоді коли вони:

 –  володіють елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх налагодження; цінують, визнають значущість для себе того, що пов’язано зі соціальним життям, цікавляться ним;

 – називають словами, вербалізують основні соціальні явища;

– передають враження, пов’язані зі соціальними подіями та взаєминами людей, художніми образами (малюють, складають оповідання тощо);

– пов’язують соціальну активність людей та власну з виконанням соціально сформованих стандартів;

– реалізують знання та інтереси у формах поведінки;

– проявляють у поведінці конструктивну творчість;

– збалансовують особисті та соціальні інтереси

Також, сформована соціальна компетентність учнів молодших класів характеризує їх, як відкриту до суспільства особистість, яка володіє на - виками соціальної поведінки, готовністю до сприймання соціальної інформації, бажання пізнати оточуючий світ. В умовах сучасного інформаційного простору існує багато факторів, що впливають на формування соціальної компетентності учнів молодших класів, такі як: сім’я, друзі, учителі; вплив поличних, релігійних факторів, засобів масової інформації тощо. Для усунення негативних факторів впливу на учнів, учителям та батькам потрібно створити сприятливі умови для формування їхньої соціальної компетент- ності у житті. Використання web-орієнтованих та мультимедій- них технологій для формування соціальної компетент- ності учнів молодших класів буде успішним за умови цілеспрямованої, комплексної діяльності; врахування механізмів впливу соціокультурного середовища на особистість; взаємодії школи та сім'ї; залучення учнів до суспільно-корисної діяльності, забезпечення спри- ятливого середовища для навчально-пізнавальної діяльності та спілкування з оточуючими.

Використані літературні джерела:

1. Бібік Н. М. Компетентність і компетенції у ре- зультатах початкової освіти / Н. М. Бібік // По- чаткова школа. – 2010. – №9. – С. 1–4.
2. Гончарова-Горянська М. В. Соціальна компе- тентність : поняття, зміст, шляхи формування в до- слідженнях зарубіжних авторів / М. В. Гон- чарова-Горянська // Рідна школа. – 2004. – № 7–8. – С. 71–74.
3. Кононко О. Л. Психологічні основи особистіс- ного становлення дошкільника : (системний підхід) / О. Л. Кононко. – К. : Стилос, 2000. – 336 с.
4. . Проценко О.В. Соціальна компетентність мо- лодших школярів як предмет наукових досліджень / О. В. Проценко // Педагогіка формування творчої осо- бистості у вищій і загальноосвітній школах : зб. наук. пр. / [редкол. : Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2014. – Вип. 35 (88). – С. 451–457.
5. Савченко М. В. До проблеми формування основ життєвої компетентності у дітей старшого до- шкільного віку / М. В. Савченко // Збірник наукових праць Уманського державного педагогіч- ного університету імені Павла Тичини. / Гол. ред. М. Т. Мартинюк – Умань, 2007. – Частина 2. – С. 185–191.