РОБОТА НАД ЕСЕ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Есе – невеликий за обсягом твір, що має довільну побудову, у якому автор висловлює власні думки та враження з конкретного питання щодо конкретного явища чи предмета. Есе не претендує на вичерпну відповідь чи категоричну позицію відносно предмета висловлювання.

Есе – вільне міркування на будь-яку тему. Можна сказати, що це потік свідомості, потік думок, літературно оформлене. По суті, ніяких правил і обмежень немає. Всі знамениті письменники-есеїсти писали їх так – сідали і записували все, що приходило їм у голову.

Створюючи есе учень/учениця:

- висловлює свою власну думку;

-  показує своє ставлення до того, про що говорить;

-  не потрібно дотримуватись якоїсь обов’язкової форми (вступу, основної частини, висновку);

-  не слід усебічно описувати предмет чи подію;

-  можна лише частково, як у розмові, торкатися якихось питань;

-  можна висловлювати спірні міркування;

- мова повинна бути виразною, можна використовувати образні слова, порівняння тощо;

- есе – це текст, у нього має бути початок і кінець (завершення).

Алгоритм написання есе

Він може виглядати наступним чином:

1) постановка проблеми (знайомство з проблемою, закладеної у пропонованій для написання есе темі);

2) обдумування проблеми (визначення змісту: ідеї, приклади, що їх ілюструють);

3) планування есе (визначення структури);

4) написання есе;

5) перевірка та редагування роботи;

6) підготовка презентації;

7) презентація есе.

За бажанням, на початку есе дитина може сказати, про що йтиметься у його висловлюванні, про час, місце й особливості подій. Можна на початку подати вислів, який виражає думку, або викликає різне ставлення в різних людей. Починатись есе може також прислів’ям, приказкою чи чиїмось мудрим висловом.

Есе може бути схоже на оповідання, під час читання якого виникають якісь особливі відчуття й напрошується важливий висновок. Якщо есе створене у формі опису, то цей опис має бути дуже яскравим, захоплюючим і викликати важливі й цікаві думки.

Необхідно, щоб останній абзац есе завершив думку. Слова «я думаю», «я впевнений/упевнена», «я переконаний/переконана», «я знаю» допоможуть учню/учениці підкреслити, що це його власна думка.

Пам'ятка з написання есе для учня 4-го класу

Що головне для автора есе? Як писати есе?

1. Спочатку треба сісти і подумати – а що я взагалі знаю по цій темі? Що читав? Що чув?

2. Згадати всі випадки з життя і з книг, які підходять до цієї теми. При бажанні можна придумати свої випадки – ніхто не забороняє.

3. Згадати і коротко переказати те, що по цій темі писали знамениті люди.

4. І головне, що я сам думаю про це? Думки можуть бути суперечливими, як за, так і проти.

5. Подумавши, все це потрібно почати записувати. Не обов'язково у вигляді зв'язного тексту, можна поки що у вигляді уривків, начерків. По мірі формулювання і записування думок в голову почне приходити ще щось.

6. Після того, як буде записано все, що прийшло в голову, потрібно це кілька разів перечитати і побудувати з цього зв'язний текст. Незважаючи на те, що есе має вільну внутрішню структуру, в ньому все ж має бути вступ і висновок, нехай навіть досить приблизний і умовний.

7. Коли пишеш есе, намагайся дотримуватися певного стилю. Якщо ти пишеш про щось наукове, використовуй наукову лексику, стиль наукової статті. Якщо міркуєш про дружбу, любов та інші «високі матерії», дотримуйся піднесеного стилю. Якщо описуєш кумедний випадок, переходь до розмовного стилю.

Есе має налаштовувати людину на добрі вчинки. Речення можуть бути короткі й навіть незавершені. Можна використовувати запитання й окличні речення