Уманський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІ ст. № 6 – дошкільний навчальний заклад» Уманської міської ради Черкаської області

ДОПОВІДЬ

на тему:

«Удосконалення уроків читання з метою вироблення швидкого, правильного та виразного читання шляхом впровадження інноваційних технологій»

Підготувала:

Кацалап Г.П.

Умань 2015

Сучасний навчально-виховний процес спрямо­ваний на виховання учня — суб'єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозви­ток особистості, навчити вихованців мистецтва тво­рити себе і своє життя. Велику роль у цьому процесі відіграє книга. Тому пропаганда читання, виховання читацької культури, формування вміння користува­тися бібліотекою, книжкою, розвиток пізнавальних інтересів, формування в учня читацької компетен­тності — пріоритетні напрями спільної діяльності педагогів, бібліотекарів, батьків.

Читацька компетентність молодшого школяра — це володіння комплексом читацьких знань, умінь і навичок, ціннісних ставлень учнів, які дають змогу учневі свідомо здійснювати пошук книжок, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань і виявляються у процесі сформованості повноцінної навички читання, розуміння текстів різних жанрів, обізнаності з колом читання (дос­тупного дітям цього віку), сформованості особистісних ціннісних суджень щодо прочитаного.

Актуальною стає проблема розвитку читацької самостійності молодших школярів, оскільки саме рівень сформованості навичок самостійної роботи з книгою є передумовою інтелектуального та духов­ного зростання учня. Зрозуміло, що неможливо сформувати читацьку компетентність без правиль­но організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступ­ного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не ко­мусь іншому.

Завдання учителя початкових класів не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розу­міти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні вислов­лювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різ­ними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань.

Успішно вирішити їх можна за умови добре спла­нованих уроків. Для більшої ефективності уроку читання використовую: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, фрагменти фільмів, мульт­фільмів, документальних фільмів, музику, твори образотворчого мистецтва і краєзнавчий матеріал), також заохочую дітей до використання короткочас­них проектів та ін. Вважаю, що формуванню читаць­кої компетентності також сприяють збагачення словникового запасу і розвиток мовлення учнів, ста­новлення оптимального читання (навички швидкого, свідомого, правильного читання), виразне читання, розвиток творчих здібностей, мислення, бібліотечна робота, індивідуальна робота, інновації, досвід.

Багато зусиль я докладаю, навчаючи дітей осмис­лено читати. Не секрет, що навіть першокласники, які щойно навчились читати, відразу ж втрачають бажання це робити. Ось тому я зрозуміла - важливо не тільки підтримувати у дітей зацікавлення, а й розвивати його від уроку до уроку.

Спочатку я працюю над темпом читання, бо він сприяє розумінню прочитаного. Швидкісне читання активізує процеси мислення і є одним із засобів удосконалення навчального процесу, воно є основою успішної кар'єри, отже, долі. Основними шляхами вдосконалення техніки читання вважаю збільшення слухового та зорового сприйняття тексту, розши­рення кута зору, вироблення навичок антиципації (передбачення наступного слова), формування стійкої уваги, подолання регресії під час читання, збагачення словникового запасу учнів, розвиток артикуляційного апарату дитини.

У своїй роботі приділяю увагу розвитку опти­мального читання: коли увага спрямована не на процес читання, а на сприйняття змісту прочитано­го. Вважаю, що головним прийомом, який забезпе­чує розвиток навичок читання, є багаторазове звер­тання до тексту, перечитування його із новим завданням. Ось тоді дитина відкриває в ньому щось нове, на що не звернула уваги під час попереднього читання. Використовую такі прийоми:

1. Виділення на кожному уроці часу для читання мовчки (про себе), вголос (пошепки).
2. П'ятихвилинка самостійного читання пошепки на початку уроків літератури, праці, малювання.
3. Вправи зі скоромовками, які сприяють трену­ванню пам'яті, чіткості та швидкості вимови.
4. Першоразове прочитання тексту учнями (самос­тійно), готують відповіді на заздалегідь поставлені запитання.
5. Стеження за підручником, а не лише слухання, коли читає вчитель.

6. Використання різних вправ на вміння швид­ко орієнтуватись.
7. Широко застосовую ігри, кросворди, що потре­бують вміння читати.
8. Читання тексту з прикритою верхньою части­ною літер лінійкою. Читання деформованого, пере­вернутого тексту.
9. Ознайомлюю дітей з якнайбільшою кількістю цікавих книжок, щоб кожен учень зміг обрати таку, за якою навчиться читати без примусу. Учні роблять презентацію книги, яку вони читають зараз.

Повноцінному усвідомленню тексту сприяє виразність прочитаного, тому так важливо на кожно­му уроці приділяти увагу вправам на формування виразності читання. Передусім це зразок виразного, емоційного читання вчителем, прослуховування за­писів, інтонування речень, аналіз тексту, конкурс читців. На уроках проводжу поетичні хвилинки, хорову декламацію. Під час читання за особами формую вміння власним голосом передавати інто­націю, характер, настрій персонажу. Звертаю увагу на міміку і жести. Створюємо сценарії, мультфіль­ми, ілюстрації до твору, пропоную замінити кінців­ку або придумати продовження твору. Діти можуть пропонувати свій варіант бачення твору, його зміс­ту, фантазувати, якими епізодами вони б доповнили твір, якби були авторами. Проводимо творчі пере­кази (можна змінювати перебіг подій, дійових осіб), власне продовження.

З учнями інсценуємо твори або епізоди з них. Впевнена, що кожен урок може дарувати почуття радості, захоплення, якщо розвивати на ньому творчі здібності, мислення учнів. Основну увагу потрібно приділити осмисленню прочитаного. Дослідження засвідчили, що в початковій школі є потреба систематично з нарощуванням складності та достатньої частотності пропонувати дітям визна­чити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встанов­лювати причиново-наслідкові зв'язки тощо. Вдос­коналення навичок правильного, свідомого, вираз­ного, швидкого читання, творчі завдання сприяють не лише заохоченню до роботи з текстами, книгами, але і допомагають пізнавати великий і складний світ навколо себе маленькій людині, що прагне самоствердитися в ньому і виявити себе як особистість.

Невід'ємною складовою у формуванні читацької компетентності є уроки позакласного читання, їх основна мета — сформувати навички читання та читацьку самостійність учнів, виробити позитивне ставлення школярів до читання з власної ініціати­ви. Отже, чим раніше дитина візьме в руки "свою" книгу, тим швидше процес читання перетвориться в насолоду, осмислення — у потребу читати. Тому формувати самостійного читача, розвивати пізна­вальні інтереси потрібно з першого тижня перебу­вання дитини в школі. До кінця 4 класу всі учні мають оволодіти навичками та вміннями, які необ­хідні активному читачеві, технікою читання, орієн­товними та гігієнічними вміннями, а головне, вони мають полюбити книжку та самостійне читання. З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою, крім класних занять, передба­чаю бібліотечні, які проводяться у шкільній бібліотеці, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії і т. ін. Мої учні відвідують біб­ліотеки, стежать за новинками дитячих видавництв, ознайомлюються з газетами та журналами для дітей. Роблять презентації книг, створюють власну бібліо­теку. У класі є власна дитяча бібліотечка.

Обізнаність у доступному колі читання розши­рює сферу пізнавальних інтересів школярів, бажання прочитати книгу, яку вибрав сам. Вміння користу­ватися нею розширює творчу уяву дитини, привчає думати про книжки і їхніх героїв, про тих, хто пише книги, про людей, про своє місце серед них. Тому незаперечним є той факт, що виховання в учнів любові до книги, вироблення в них глибоких читаць­ких інтересів — одне з головних завдань, яке стоїть перед учителем. Тому я намагаюсь ґрунтовно проду­мувати методику і зміст уроків позакласного читання, спеціально добираю тексти для окремих учнів чи групи учнів, враховуючи їхній мовленнєвий розвиток.

З метою впровадження ідей особистісно зорієн­тованого навчання застосовую на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різ­ної складності, залучення учнів до літературної творчості та самооцінки тощо.

Щоб підтримати інтерес до читання, впровад­жую різноманітні форми уроків: урок-гра, урок-змагання, урок-казка, урок-подорож, урок-КВК, урок-вікторина, урок-свято та ін.

Якщо діти осмислено, швидко, виразно читають, переказують прочитане; будують усні та письмові монологічні висловлювання; складають текст; беруть участь у діалозі в процесі обговорення прочи­таного; уміють ставити запитання, висловлювати свою думку; вміють працювати з книжкою; вислов­люють оцінні судження, то, вважаю, що читацьку компетентність у своїх школярів я сформувала.

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів, до того, що заважає і що сприяє створенню та поширенню педагогічних новацій. Сьогоднішня психолого-педагогічна наука вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувались, а й той комплекс елементів або окремі елементи педагогічного процесу, які дають змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості.                                         

Однією з особливостей сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної.                                 

Сучасна система навчання об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. При цьому можна і слід використовувати особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Це зумовлює  появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес. Нині існує безліч педагогічних технологій: - нестандартні уроки, - інтерактивні технології, - проектні технології, - комп’ютерно-інформаційні технології.

Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхнього впливу на всебічний розвиток дитини пов’язана насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об’єктивної та суб’єктивної готовності дітей до життя за межами школи. Найчастіше у своїй практиці вчителі використовують: урок-лекцію, урок-захисту ідей, урок-експедицію чи подорож, семінари, аукціони, прес-конференції, диспути.  Ознаками таких уроків є відсутність послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерські взаємини; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання. Проведенню нестандартних уроків передує велика клопітка робота, адже сам урок є результатом навчальної діяльності, яка відбувалася на стадії підготовки до нього (написання рефератів, опрацювання додаткової літератури, вивчення історичних матеріалів, проведення дослідів, збору інформації, підготовка презентацій). Нинішні педагогічні інновації пов’язані із застосуванням інтерактивних методів навчання. Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Вони найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Адже під час їх застосування моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв’язання, застосовують рольові ігри. Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя давати завдання учням для попередньої підготовки, підбирати до уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми, на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, здійснювати спокійне  глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі. Досвід підказує, що фронтальні методи роботи, які створюють ілюзію активності, поступаються місцем груповій, парній чи індивідуальній роботі, оскільки така співпраця у навчанні виховує у школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботи інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи, а це можливо при використанні інноваційних технологій. Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація є одним із головних шляхів розв’язання цього завдання. Диференціація належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань). Як писав В. О. Сухомлинський «До кожного учня необхідно підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно запропонувати тільки йому призначене завдання». Визначаючи шлях і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів ми дотримуємося певних умов, що сприяють ефективності використання індивідуальних, групових, колективних форм роботи на уроці: 

1. Матеріал диференціювати за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.

2. Варто об’єднувати дітей у групи довільно, групи не мають бути постійними. Слід давати дітям самим обирати собі посильний вид роботи.

3. Використовувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці, уникаючи стандарту.

4.  Диференціація має проходити через різні етапи уроку.

5. Диференціацію бажано як найширше застосовувати під час фронтальної роботи, коли учні розв’язують загальні навчальні завдання.

6. Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взаємооцінкою, самооцінкою.

У своїй роботі застосовуємо технологію «Розвиток критичного мислення». Вона допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. При запровадженні цієї технології, знання учнів засвоюється набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу та пошуку її вирішень. Для впровадження цієї технології не потрібно ніяких додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи за цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання.

Невід’ємною складовою інтерактивних технологій є застосування комунікативних вправ, які виконують декілька функцій:

1.   Навчальну -  розвиток уміння сприймати інформацію різної модельності.

2.   Релаксаційну -  усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери на заняттях.

3.  Розвивальну -  гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей.

4.  Виховну – психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.                                                                                    

Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів робити те саме. В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера. Багато видів діяльності можна використовувати на етапах актуалізації, рефлексії, підбиття підсумків, а також як розминку або під час ранкової зустрічі. Комунікативні вправи створюють мотивацію пізнання самих себе, іншої людини, пізнання самих себе через емоції. Вчать розуміти свій емоційний стан виражати свої почуття і розпізнавати почуття інших людей через міміку, жести, виразні рухи, інтонацію. Вони дають змогу учням висловити свої труднощі, а учителю зрозуміти, які труднощі є у дітей. Вчитель стає активним учасником (не спостерігачем). Це сприяє покращенню взаємостосунків, зняттю напруги, невимушеності поведінки.  Учні полюбляють такі вправи «Уяви себе», «Зазирни у дзеркало», «Додай речення», «Добре-погано», «Піднятий настрій», вітання «Знайомство», «Що тобі скаже лялька?», «Тематичне інтерв’ю», «Тренуємо емоції», «Скарбничка труднощів», «Насос і м’яч», «Скажи ведмедику добрі слова», «Комплімент».

Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.                                                     

Урок без інноваційних методів – це урок учорашнього дня. Відомо, що тільки творчий учитель може виховати творчу особистість. А виховати творчого вчителя і допомагають інноваційні форми і методи методичної роботи, які передбачають моделювання реальних педагогічних ситуацій, спільне розв’язання проблем на основі аналізу обставин; сприяють створенню атмосфери і співробітництва, взаємодії; допомагають учителю справжнім лідером дитячого колективу. Педагоги вчаться бути демократичними, активно спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати  продумані рішення.                                                                                     На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення, створювати принципово нові ідеї в різних галузях знання. А це у свою чергу формує соціальне замовлення на нові підходи в системі освіти, нове педагогічне мислення, нове ставлення педагога до своєї діяльності, результатом якої має бути виховання «інноваційної людини». Для цього в освітній сфері має панувати дух творчості, постійного пошуку, які є живильним середовищем для нових ідей, шукань, досягнень.                                 

Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на висновки, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські (останні) інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із застарілими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто зможе стати успішною особистістю.                                                                                                             

 З розвитком цивілізації (продукуванням нових знань, створенням нових технологій, систем комунікацій, ускладненням соціальних зв´язків) постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку. Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування й застосування нового, а насамперед як відкритість.

Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Основним завданням учителя початкових класів на нинішньому етапі розвитку суспільства є формування в учня певного набору компетенцій, здатності до саморозвитку. Основними принципами, що забезпечують виконання вказаних завдань з урахуванням запитів майбутнього, є: принцип цілісного розуміння світу, неперервності, варіативності, творчості, актуалізації суб’єктної позиції дитини. Актуальними стають проблеми розвитку інтуїтивного, образного мислення, комунікації, здатності творчо мислити Усе це потребує інноваційних форм, методів і технологій навчання, упровадження яких у навчальний процес варто починати ще з початкових класів.                                                                              

Крім інноваційних технологій в початковій школі з кожним роком все ширше впроваджуються нетрадиційні форми навчання. Аналіз педагогічної літератури дає можливість розглядати таку класифікацію нетрадиційних форм відповідно до способу взаємодії суб’єктів навчального процесу: уроки-мандрівки; віршовані (римовані) уроки; інтегровані уроки; уроки-теле- та радіопередачі; уроки-дискусії; уроки-змагання; уроки-дослідження; уроки-сюжетні замальовки. До нетрадиційних форм роботи на уроці можна віднести такі: урок «Що? Де? Коли?», урок типу «КВК», урок-вікторина, урок-аукціон, урок-екскурсія, урок-спостереження.           

Технології навчання  у  грі, дискусії  сприяють  соціалізації учнів,  розвитку  критичного мислення,  дають  змогу висловлювати  власну  позицію,    формують  уміння  відстоювати свою  думку  і чути  інших  учасників дискусії.           Інновації можуть  бути  різними за  масштабом,  за потенціалом,  можуть  належати до  різних  складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд вони можуть бути мотивовані  й орієнтовані на конкретного вчителя,  який працює в конкретній  школі  з конкретними  учнями. 

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, потребує особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості, сформованою й усвідомленою готовністю до інновацій. Педагогів-новаторів такого типу називають педагогами інноваційного спрямування, їм властиві чітка мотивація інноваційної діяльності та викристалізувана інноваційна позиція, здатність не лише включатися в інноваційні процеси, але й бути їх ініціатором.                                    

Багаторічний досвід роботи з учнями початко­вих класів свідчить, що для активізації мислення учнів початкових класів необхідно у своїй роботі використовувати різноманітні інноваційні освітні технології. Вони сприяють розвитку особистості учня, формуванню його світогляду, культури — важ­ливих якостей для досягнення необхідних успіхів у соціумі. Тому великої уваги я надаю розвитку у дітей:

❖     пізнавальних інтересів, аналітичності розуму, вміння знайти конструктивні рішення;

• дослідницького інтересу, прагнення до пошуку;
• логічного та образного мислення;
• критичності мислення;
• комунікативних умінь;
• схильності до винахідливості.

Усе це потребує активної діяльності різних видів мислення молодших школярів.

Використовуючи у своїй роботі освітню техно­логію розвитку критичного мислення, застосовую різноманітні методики та прийоми на уроках та в позаурочній діяльності.

Методику "Мозкова атака", наприклад,час­то застосовую на уроках читання.

I.       Актуалізація (під час обговорення перед читанням чи вивченням нового матеріалу).

• Згадайте все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку).
• Записую усі думки на дошці.
• Класифікую інформацію.

II.      Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення).

•        Ознайомтесь з позначками:

"V" — прочитане підтверджує те, що ви знаєте;

" — " — прочитане відрізняється від того, що ви знаєте;

"+" – прочитане несе нову інформацію.

III.    Міркування. (Після читання чи вивчення).
Ця методика розвиває у дітей спостережливість, уважність, вдумливість під час читання, вміння ана­лізувати прочитане та доводити свою думку, під­тверджуючи її фактами з прочитаного.

Дуже дієвою є методика "Асоціативний кущ", коли діти мають можливість пригадати все, що їм відомо з теми чи поняття. Я записую або вивішую на дошці назву поняття, учні називають все, що їм відомо про нього, записую навколо поняття пропо­зиції дітей, а потім доповнюємо брак інформації після читання текстів, статей, опрацювання матері­алів, виконання практичних робіт. Результат роботи за цією методикою: розвиток спостережливості, пам'яті, мислення, уважності. Найкраще цей метод застосовувати на етапі актуалізації опорних знань або ж на уроках закріплення вивченого.

Досить часто я застосовую у роботі методику "Сенкан" (п'ятиряддя). Найкраще ця методика під­ходить до уроків позакласного читання, де є змога учням розкрити свої творчі здібності та потенціали. .

Форма сенкану:

1-й рядок — тема (іменник);

2-й рядок — опис (прикметник);

3-й рядок — дієслово (пов'язане з темою);

4-й рядок — ставлення, почуття до обговорюва­ного предмета;

5-й рядок - перефразування (синонім, узагаль­нення, підсумок). Наприклад:

1. Мама
2. Любляча, гарна, рідна.
3. Піклується, доглядає, готує...
4. Найрідніша у світі людина.
5. Промінець сонечка у нашому житті.

Результати цієї роботи неймовірно позитивні. Діти дуже активно мислять, застосовуючи і активі­зуючи при цьому різні види мислення, уяву, знання програмового матеріалу та життєвий досвід і навіть творчі здібності (бо, як правило, до цього виду ді­яльності ще й створюється малюнок).

На уроках читання досить часто застосовую такі методики, як "Передбачення", яке може бути:

• за прислів'ям;
• за заголовком;
• за частиною прочитаного тексту;
• за загадками;
• за твердженням;
• за ключовим словом і т.д.

Ця методика позитивно впливає на розвиток уміння передбачити події чи їх наслідки, знаходити потрібну інформацію для доведення своїх мірку­вань або ж спростування того, з чим учень не погод­жується. Вважаю, що це сприяє розвитку у дітей вміння не просто доводити свою думку, а й аргумен­тувати її певними фактами, критично ставитися до будь-якої інформації, що дуже важливо у наш час інформаційної перенасиченості.

Для розвитку вміння зіставляти, порівнювати, знаходити спільне та відмінне мені допомагають графічні методики "Діаграми Вена", "Круги Ейлера.

Також застосовую у своїй роботі, здебільшого на уроках читання методики "Система позначок "Поміч"", "Гронування", "Кубування", "Взаємне навчання", "Доповідач - респон­дент", "Інтерв'ю", "Джигсоу" (мозаїка), "Дискусія".

Для того, щоб учні могли розслабитись, відпочи­ти, розвантажитись на уроках та в позаурочний час, використовую ігрову комунікативну діяльність "Розминка", яка сприяє розвитку комунікативних умінь дітей, усуває емоційне напруження, створює сприятливу атмосферу занять, активізує можливос­ті школярів навчатися в ігровій формі...

Тим часом сучасне життя ставить завдання вихо­вувати самостійність мислення учня, а отже, вміння визначати нові завдання й розв'язувати їх, не вдаю­чись до допомоги інших людей. Самостійність мис­лення тісно пов'язана з критичністю. Учень, який критично мислить, здатен не підпадати під вплив чужих думок, може об'єктивно оцінювати позитив­ні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них. Важливим моментом у використанні критичного мислення є те, що учень вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє рішення, намагається зважати на всі аргументи "за" і "проти", виявляючи таким чином самокритичне ставлення до своїх дій.

Різноманітність та велика кількість сучасних інноваційних педагогічних технологій вимагає від учителя пильної уваги та відповідної підготовки до їх вибору та впровадження в навчально-виховний процес. Інноваційна діяльність передбачає у вчителя найвищого ступеня педагогічної творчості, оскільки суть такої діяльності передбачає оновлення педагогічного процесу, внесення прогресивного традиційну систему навчання й виховання.

Література:

1. Вашуленко О.В. Читацька компетентність молодшого шко­ляра: теоретичний аспект. Дайджест 1 / О. В. Вашуленко. 2011. — 94 с.
2. Державний стандарт початкової загальної освіти [елек­тронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/new-stmp/2011/20_04/12/
3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
4. Логачевська С. Критичне мислення і диференціація на уроках читання. — Початкова школа. — 2004. — № 7. — С. 26.
5. Пєхота О. М. Освітні технології: навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. – К. : А.С.К., 2003. –   255 с.
6. С а в ч е н к о О, Я. Ключові компетентності — інновацій­ний результат шкільної освіти / О. Я. Савченко // Рідна школа. — 2011.-№ 8-9.-С. 4-8.
7. Савченко О. Я. Літературне читання - Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 2—4 класи / О. Я. Сав­ченко, В. О. Мартиненко та ін. // Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою. - К.: Видавничий дім "Освіта", 2012. — С. 71-95.

Презентація знаходиться тут!