Молчан Галина Павлівна

ЗНВР Уманської ЗОШ І-ІІІ ст. №10

УПРАВЛІННЯ РУХОВИМ РЕЖИМОМ УЧНІВ І КЛАСУ

Фундамент здоров'я та фізичного гарту закладається в дитячому віці. Шкільні роки - найбільш благодатний пе­ріод росту і загартовування організму, розвитку його функ­ціональних і фізичних якостей, збагачення рухового досві­ду дітей, тому одне з основних завдань школи - залу­чити всіх учнів до систематичних занять фізичними впра­вами, виховати вміння свідомо й самостійно використовувати їх у режимі праці та відпочинку починаючи з 1-го класу.

Потреба дітей в активному руховому режимі зумовле­на біологічними законами їхнього розвитку. Без активних рухів, без фізичних вправ неможливий нормальний ріст і розвиток організму.

Останнім часом, як зазначають педагоги, фізіологи, ме­дики, гігієністи і психологи, природна рухова активність дітей поступово знижується. У зв'язку з інтенсифікацією процесу навчання підвищився рівень, розумового наван­таження на нервово-емоційну сферу учнів. Дослідження в галузі медицини та шкільної гігієни свідчать про «омо­лодження» і зростання кількості захворювань серцево-су­динної і нервової системи, порушення обмінних процесів. При цьому слід пам'ятати, що шкоди завдає не сама розумова праця, а її супутник - позбавлений рухів або значно обмежений спосіб життя. Достатньо підрахувати, скільки годин учень проводить за пар­тою, виконанням домашніх завдань, книжками і перед екраном телевізора, монітора, щоб впевнитися, який незначний ру­ховий режим його.

На жаль, саме відтоді, коли дитина переступає поріг школи, різко скорочується її рухова активність в режимі дня.

У зв'язку з цим великого значення набуває цілеспрямо­ване внутрішкільне управління руховою активністю учнів у режимі навчального дня [3, ст. 3-4].

Під впливом тривалого перебування в одному й тому ж положенні під час писання, лічби, читання в учнів І класу розпорошується увага, різко знижується сприймання. Діти без потреби виймають книги, зошити, пересувають їх з місця на місце; оглядаються, розмовля­ють, копирсаються в парті, допускають помилки. По­ступово на уроці виникає шум, що є ознакою втоми ді­тей.

Вчитель може навести і зберегти порядок, але цей порядок буде чисто зовнішнім. Часто можна спостеріга­ти, як учневі, що дуже стомився від тривалої незвичай­ної роботи, вчитель докоряє, вимагає сидіти рівно, не обертатись, бути дисциплінованим і т.д. Така розмова іноді триває від трьох до п'яти хвилин, і потрібна тиша відновлюється. Але глибоко помиляється вчитель, якщо думає, що таким методом він може змусити учнів уваж­но слухати. Втома виникає через тривалу одноманітну роботу, яка змінює протікання нервових процесів у ко­рі головного мозку.

При читанні, лічбі, письмі в оптимальному збуджен­ні перебувають деякі ділянки кори головного мозку. Якщо ці збудження надходять тривалий час і одноманітно, то в цих ділянках кори головного мозку настає процес захисного гальмування. Увага дітей ослаблюється.

Досліди і спостереження лікарів і вчителів свідчать про те, що активне сприйняття в учнів І кл. триває 15-20 хв., а потім настає процес гальмування.

Крім того, під час уроків у статичному напруженні перебувають м'язи спини, голови, ніг. Стомившись, учень сутулить спину, лягає грудьми на парту, спира­ється на руку, що негативно впливає на поставу (ско­ліоз, кифоз, лордоз).

Під час письмових робіт м'язи рук стомлюються від одноманітних динамічних напружень. Тривале сидіння за партою викликає застій крові в нижніх кінцівках, в ділянках таза, живота. Тому погіршується постачання крові в головний мозок, що погано впливає на життє­діяльність нервових клітин головного мозку.

Отже, навчальні заняття впливають на окремі орга­ни, системи, на працездатність організму в цілому.

Запровадження на уроках короткочасного відпочин­ку сприяв відновленню рівноваги процесів збудження і гальмування. Для відновлення працездатності велике значення має активний відпочинок у вигляді фізкультур­них пауз, під час яких фізичні вправи сприяють підви­щенню збудливості загальмованих ділянок мозку.

Використання фізичних вправ на уроці справа не но­ва. Більш як сто років тому видатний педагог К.Д. Ушинський радив запроваджувати в навчально-педагогічний процес найпростіші форми руху.

«Неважко, здається, - писав Ушинський, - примуси­ти дітей встати і сісти, повернутись, підняти руки и опу­стити їх, вийти з-за лави і знову сісти на неї струнко, вправно і без шуму і штовхання; але якби хоч ці прості прийоми застосовувались в наших школах, то можна б зруйнувати ту сонну атмосферу, яка в більшості панує в них, що багато в чому сприяло б не тільки збережен­ню здоров'я дітей, але і свіжості їх навчання» [1, ст. 27].

Але багато хто з вчителів ще й досі не уявляє собі, в якій мірі проведення фізкультурних пауз впливає на успішність.

Вчителі не повинні забувати, що фізкультпаузи ма­ють позитивний вплив на учнів тільки тоді, коли вони добре організовані і методично правильно проведені.

На проведення їх потрібно виділяти дві-три хвилини. Комплекс фізкультпауз включає дві-три прості, доступні вправи, які не вимагають складної координації і впли­вають на основні м'язові групи.

Комплекс вправ будується за певною схемою: перша вправа (типу потягування) сприяє випрямленню хребта, підвищує тонус м'язів-розминачів тулуба, сприяє глибо­кому диханню; друга вправа - для нижніх кінцівок; третя - для м'язів тулуба. Остання вправа повинна тро­хи знижувати фізіологічне навантаження по відношен­ню до перших двох, але сприяти активізації мислення шляхом включення елементів координації руху.

Вправи слід погоджувати з характером навчальних занять. Наприклад, на уроках письма, ліплення необ­хідно вводити вправи для рук (розгинання і згинання пальців).

При складанні комплексу фізкультпауз необхідно використовувати ті основні вправи, які вивчаються на уроках фізичного виховання. Це заощадить час, який до­велося б витратити для пояснення того чи іншого вихідного положення.

Фізкультурні паузи під час занять письмом доцільно проводити, стоячи за партою або біля неї. Але під час контрольних робіт вправи можна проводити, сидячи за партою. Це саме стосується усних уроків, бо на них учні тримаються вільніше. Фізкультурні паузи слід проводити на всіх без винятку уроках. Час їх проведення залежить від місця уроку в розкладі, а також від характеру і труд­ності його. Сигналом до проведення їх є розпорошення уваги класу.

На початку навчального року, поки учні ще не осво­їлись з шкільним режимом, доцільно в І класі проводити вправи протягом двох місяців на кожному уроці. Ці ре­комендації подаються тому, що початок навчального ро­ку є найскладнішим періодом для учнів І класу.

Як проводиться фізкультпауза?

Учитель стає біля дошки і дає розпорядження приго­туватись до вправ. Учні кладуть ручки, закривають книжки і кладуть їх на середину парти, розстібають ко­міри. Черговий в цей час відкриває кватирки (фраму­ги).

Пропонувати фізичні вправи слід спокійним тоном, без голосних команд, щоб не викликати зайвого збу­дження і не відвертати уваги учнів від навчального про­цесу. Учитель показує рухи, а потім пропонує учням зробити їх. Якщо учням комплекс знайомий, показувати його немає рації. В цьому разі досить сказати: «Вико­нуємо першу вправу» (або другу, третю і т.д.). Кожну вправу слід повторити 4-5 раз. Темп виконання вправ середній, іноді повільний.

Учитель повинен стежити за правильністю виконан­ня вправ і робити необхідні зауваження. Комплекси вправ бажано змінювати один раз на два тижні, причо­му змінювати можна не ввесь комплекс, а тільки окре­мі вправи, вихідні положення, амплітуду рухів. Усе це створює в учнів враження новизни вправ, і діти викону­ють їх з великим інтересом.

Учителі повинні вимагати, щоб діти повторювали ви­вчені комплекси вправ вдома під час виконання домаш­ніх завдань. Це сприятиме впровадженню фізкультпауз у побут дітей.

Здоров'язберігаючі технології – це шанс дорослих вирішувати проблему збереження здоров’я учнів не формально, а усвідомлено, з урахуванням особливостей контингенту учнів, спрямованості та специфіки навчального закладу, регіональних особливостей тощо. Сенситивні особливості розвитку учнів початкової школи, обґрунтована можливість реалізації принципу свободи у розвитку їхньої особистості і в той же час такі психологічні особливості молодших школярів, як віра у правдивість всього, чому їх навчають, схильність до наслідування і старанність, є важливими передумовами формування культури здоров’я саме в молодшому шкільному віці.

Від дотримання гігієнічних і психолого-педагогічних умов проведення уроку в основному і залежить функціональний стан школярів в процесі навчальної діяльності. Для підвищення розумової працездатності учнів, попередження передчасної втоми і зняття у них м’язової статичної напруги проводяться фізкультхвилинки, приблизно через 10-15 хвилин від початку уроку або з розвитком першої фази розумової втоми у значної частини учнів класу. До складу вправ фізкультхвилинок можна віднести наступні:

• вправи з формування постави;
• зміцнення зору;
• зміцнення м’язів рук;
• релаксаційні вправи для міміки обличчя;
• потягування;
• вправи, спрямовані на вироблення раціонального дихання.

Більшість учнів початкових класів не вміють правильно дихати під час виконання м’язового навантаження, ходьби, бігу, а також в умовах відносного м’язового спокою. Неправильне дихання призводить до порушення діяльності серцево-судинної і дихальної систем, зниження насичення крові киснем, порушення обміну речовин. Тому необхідно вводити вправи для вироблення глибокого дихання. Такі вправи дають навантаження на м’язи, які не були задіяні при виконанні поточної діяльності, а також сприяють розслабленню м’язів, що виконують значне статичне або статико-динамічне навантаження. Фізкультхвилинки проводяться в чистому, добре провітреному класі. Для ефективного проведення фізкультхвилинок необхідний позитивний емоційний фон. Виконання вправ без відповідного налаштування не дасть бажаного результату. Тому вітчизняні педагоги є прихильниками емоційних розрядок. Фізкультхвилинки бажано проводити, враховуючи специфіку предмета. Важливим є музичний супровід, який допомагає відновити оперативну працездатність. Робота із здоров’язберігання ведеться в нашій школі за наступними напрямками:

1. Фізичний розвиток:

• лікувальна фізкультура;
• зарядка;
• фізхвилинки.

Для поліпшення кровообігу, стимулювання працездатності в класі повинне проводитись щоденна ранкова зарядка. Для профілактики захворювань верхніх дихальних шляхів щодня в ранкову зарядку й у фізкультурні хвилинки на уроці включаються дихальні вправи, для того, щоб сформувати у дітей звичку правильно дихати через ніс – глибоко, рівно, ритмічно.

Вправи для комплексу ранкової гімнастики:

• “Свічка” ( глибоко вдихнути, затримати подих і повільно дути на уявне полум’я).
• За один вдих вимовити 5-10 звуків (ф), роблячи короткі проміжки між звуками: ф-ф-ф (ж-ж-ж, с-с-с, з-з-з).
• Зробити глибокий вдих через ніс, затримати подих, на видиху рахувати від 1 до 10, намагаючись зробити це так, щоб повітря вистачило до кінця.
• На закінчення такої зарядки вимовити скоромовку-лічилку.

На уроках щодня проводяться дві обов’язкові зарядки: для очей і для різних груп м’язів. Вправи часто поєднуються із навчальним предметом, а подекуди й з темою уроку. Фізхвилинки проводяться у віршованій формі, у вигляді окремих загально розвиваючих вправ.

Це можуть бути вірші, які супроводжуються рухами:

• на розвиток дрібної моторики, так звана пальчикова гімнастика;
• на зняття м’язової напруги;
• на релаксацію;
• на розвиток уваги.

Для профілактики сколіозу обов’язково застосовувати фізичні вправи для формування правильної постави. Для знання напруги з м’язів шиї необхідно виконувати:

• нахили вперед, назад, в боки;
• повільні рухи голови в сторони.

Для зміцнення плечового поясу вправи:

• “Млин”;
• “Зчеплення рук за спиною”;
• кругові рухи плечима.

2. Організація уроків з використанням прийомів здоров'язберігаючих технологій.

Ведучи мову про здоров’язберігаючі технології, необхідно згадати і про психологічні сторони навчального процесу. З початком навчання в школі у більшості учнів 1 класу виявляються так звані поведінкові особливості: страхи, істеричні реакції, підвищена плаксивість, в деяких випадках навіть агресивність та ін. З метою полегшення і усунення цих реакцій необхідно використовувати елементи психокорекції. Такі елементи можуть бути органічно вбудовані в урок. Робота ведеться за наступними напрямками:

• розвиток уваги (активної, довільної): “Знайди помилку”, “Назви зайвий звук”, “Чи правильно я сказала” та ін.;
• розвиток пам’яті і сприйняття, спостережливості: “Повтори за мною”, “Запам’ятай своє місце”, “Зіпсований телефон”;
• розвиток довільних рухів і самоконтролю: “Прапорець”, “Заборонений номер”, “Завмри”;
• ігри, що сприяють зняттю страхів у спілкуванні: “Хто за ким”, “Намалюй свій страх”;
• розвиток мислення й мови: “Картинки-загадки”, “Склади речення”, “Полічи предемети” тощо.

Враховуючи те, що найбільша стомлюваність молодших школярів пов’язана з їх тривалим сидінням за партою, не вимагати від учнів збереження нерухомої пози протягом всього уроку, а використовувати ігрові прийоми в якості зворотнього зв’язку й оцінки відповідей однокласників:

• ляскання в долоні;
• підняття руки;
• сигнальні картки різного кольору.

У формі змагання проводити словникову роботу: учні по черзі вибігають до дошки і на швидкість записують слова. Прийоми з елементами змагання, які позитивно впливають на здоров’я, використовувати й на уроках математики.

В якості здоров’язберігання застосовувати диференційований підхід до навчання на уроках. При цьому кожна дитина отримує від уроку тільки позитивні емоції, відчуває комфорт, захищеність та проявляє інтерес до навчання. Звично пережита ситуація успіху сприяє підвищенню самооцінки учнів, знижує страхові бар’єри, формує довіру до педагога і доброзичливі взаємини в класному колективі.

Тому слід пропонувати школярам різнорівневі завдання і залишати за ними право вибору у відповідності із власними силами.

3. Динамічні зміни.

Динамічні зміни, які проводять після третього уроку, повинні носити ігровий характер:

• вправи, спрямовані на збільшення швидкості рухових реакцій: ходьба в чергуванні з бігом у помірному темпі (2-3 хвилини);
• вправи на розвиток уваги: “Їстівне-неїстівне”, “Заборонений рух”;
• вправи, спрямовані на розвиток позитивної комунікації: “Закручування”, “Плутанина” тощо.

4. Позакласна робота.

Щоб сформувати у молодших школярів навички здорового способу життя необхідно проводити виховну роботу в позаурочний час. Це проведення класних годин, уроків здоров’я, ранків, спортивних заходів. Така робота повинна проводитися протягом усього навчального року і мати на меті досягнення наступних цілей:

• навчання життєво важливих навичок;
• формування у дітей молодшого шкільного віку навичок відповідальної поведінки;
• виховання здорового способу життя.

Важливе місце в рамках здоров’язберігаючих технологій займає позакласна робота з учнями та залучення батьків учнів. Влаштовувати (спортивні свята, конкурси малюнків “Секрети здоров’я”, “Здоровий спосіб життя”). Паралельно проводити класні години, бесіди (“Як вирости здоровим”), на яких розглядаються теми здоров’язбереження, естетичного і морального виховання, питання пропаганди здорового способу життя. Наприклад: “Умивання і купання”, “Турбота про очі”, “Догляд за вухами”, “Догляд за руками та ногами”, “Турбота про шкіру”, “Як слід харчуватися”, “Як зробити сон корисним”, “Настрій в школі”, “Поведінка в школі”, “Шкідливі звички”, “Чому ми хворіємо?”, “Хто і як оберігає нас від хвороб?”, “Хто нас лікує?”, “Правила безпечної поведінки у будинку, на вулиці, у транспорті”, “Правила поводження з вогнем”, “Перша медична допомога”, “Чого треба боятися?”, “Як вести себе за столом?”, “Нехороші слова”, “Недобрі жарти” та ін.

Регулярно проводити батьківські збори на теми: “Мета лікувальної гімнастики”, “Як запобігти стресовим ситуаціям”, “Як виростити дитину здоровою” тощо. Метою таких зустрічей є підвищення рівня батьківської компетентності.

Досвід роботи з учнями, що мають проблеми зі здоров’ям, довів, що здоров’язберігаюче навчання призводить до запобігання втоми і стомлюваності, підвищення мотивації до навчальної діяльності, покращення навчальних досягнень тільки тоді, коли педагог у своїй діяльності орієнтується на:

• врахування особливостей кожного конкретного учня;
• створення сприятливої психологічної атмосфери на уроці;
• використання прийомів, що сприяють появі і збереженню інтересу до навчального матеріалу;
• створення умов для самовираження учнів;
• ініціацію різноманітних видів діяльності.

Здоровий спосіб життя не займає поки що перше місце в ієрархії потреб і цінностей людини в нашому суспільстві. Але якщо ми будемо навчати дітей з самого раннього віку цінувати, берегти і зміцнювати своє здоров’я, особистим прикладом демонструвати здоровий спосіб життя, то тільки в такому випадку можна буде сподіватися, що майбутні покоління  будуть більш здорові у всіх сенсах цього прекрасного слова.

Важливий принцип здоров’язбереження полягає в тому, якою ціною конкретний учень, враховуючи його індивідуальні властивості та стан здоров’я, повинен розплатитися за отримані на уроці знання, вміння і навички. “Ціна навчання для здоров’я” – критерій, який при використанні здоров’язберігаючих технологій слугує вчителю показником допустимості тих чи інших педагогічних впливів.

Аналіз здоров’язберігаючої діяльності показує, що існуюча модель включає наступні форми та види діяльності [2]:

• систему корекції порушень соматичного здоров’я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;
• різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням його фізіологічного і психологічного впливу на організм школярів;
• контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм організації, нормування навчального навантаження та профілактики втомлюваності учнів;
• систему медико-психолого-педагогічного моніторингу стану здоров’я, фізичного та психічного розвитку школярів;
• розробку та реалізацію навчальних програм з формування культури здоров’я та профілактики шкідливих звичок;
• службу психологічної допомоги вчителям й учням з подолання стресів, тривожності;
• організацію та контроль забезпечення збалансованого харчування всіх учнів в школі;
• заходи, спрямовані на зміцнення здоров’я школярів та учителів, створення умов для гармонійного розвитку.

Таким чином, важливим завданням сучасної школи є забезпечення здорового способу життя шляхом створення такого середовища, яке сприятливо впливатиме на зміцнення й розвиток здоров’я школярів за рахунок здоров’язберігаючої інфраструктури навчального закладу, організація фізкультурно-оздоровчої роботи, просвітницько-виховної роботи (з учнями, педагогами, батьками), профілактика й динамічний нагляд за станом здоров’я школярів.

Список використаних джерел:

1. Журнал «Физкультура в школе» №8 за 1963р., стаття О.С. Денисової
2. Здоровьесберегающая система образовательного учреждения [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.openclass.ru/wiki-pages58334.
3. Методичні рекомендації «Управління руховим режимом учнів початкових класів», А.Ф. Борисенко