Уманська міська гімназія

Уманської міської ради Черкаської області

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ

ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

      У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

 Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи “Технології формування творчої особистості”, ґрунтуючись на основні положення даної технології, на теоретичні розробки вчених-педагогів В.І.Андреєва, Ю.К.Богоявленської, Р.М.Грабовської, Н.В.Кузьміної, Я.О.Пономарьова, Н.Ф.Тализіної та ін., які досліджували проблему творчості, мною  впроваджується в практику “Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових класів”.

Творчі можливості молодших школярів реалізуються в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість я сприймаю не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та методи, за допомогою яких вона здійснюється. Тому майже  з перших років своєї педагогічної діяльності значну увагу приділяю розвитку творчих здібностей учнів.

Не орієнтую учнів лише на традиційне засвоювання знань, оскільки такий підхід в організації навчально - пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу приділяю розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання. Переконана, що потрібно розвивати в межахможливого творчі здібностікожної дитини, а не лише особливо обдарованих. Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, тому намагаюсь створитидля кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявити творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів:

• діалог “учитель-учень”
• діалог “учень-учень”
• діалог “учень-учитель”.

Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, дотримуюсь певних принципів в організації навчання:

• принцип зв’язку з  життям;
• принцип саморозвитку;
• принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форми навчально - творчої діяльності;
• принцип інформативності;
• принцип віри у власні  сили і можливості дитини.

У психолого - педагогічній літературі творча особистість розглядається як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою, вважають наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально  - психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої діяльності та є умовою її успішного виконання.

За компонентним складом творчі здібності поділяються на такі групи:

• добра  пам’ять
• креативність
• інтелектуальне багатство ідей
• нетрадиційне мислення
• допитливість
• самостійність, наполегливість
• гнучкість розуму
• здатність вирішувати та ставити проблеми.

Творчі здібності пов’язані зі створенням нового, оригінального продукту, з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей розвиток:

• умови, у яких формується дитина;
• середовище, що її оточує;
• характер її навчальної діяльності.

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін:

зміст навчального матеріалу → система творчих завдань →  організація навчально - пізнавальної діяльності.

Зміст технології

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактично - методичних засобів, що допомагають моделювати навчально - виховний процес, виходячи із поставленої мети.

Технологія сприяння формуванню творчої особистості

• технологія проектування;
• технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;
• технологія використання на уроці навчальних і навчально - творчих завдань;
• технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої діяльності;
• технологія навчально - виховного процесу як моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву, здивування, із суперечності. Основою творчості вважаю пошукову активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли першокласник приходить до школи, в нього сяють очі, виникає безліч запитань. Своє покликання, як учителя, бачу в тому, щоб вогник в очах та інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.

Розвиваючи пізнавальну активність, ставлю таку мету:

-    розвивати образне й логічне мислення, уяву;

• формувати навички планування , аналізу, самоконтролю;
• знайти свій шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку здібностей, закладених у дитині природою;
• викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;
• виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;
• розширити їх світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати, розмірковувати;
• підвищити рівень розвитку дітей.

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають ті знання, які учень здобуває сам. Створенню умов для самостійного здобуття знань на уроках сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставлю певне пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію, спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

При вивченні нового матеріалу пропоную школярам вирішити завдання, для розв’язання якого необхідні нові знання, що й стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюю проблемні ситуації, ситуації утруднення.

Наприклад, при вивченні в 2-му класі з предмету “Я і Україна” теми “Пори року. Зима” дітям пропоную таку ситуацію: ”Ми зовсім не чуємо як падають сніжинки. Вони легенько опускаються на гілля, землю, дахи. А чому ж, будучи такими легенькими вони риплять під ногами?” 

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. А я підсумовую їхні відповіді: ”Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато потрапляє під натиск, то й звук рипіння чути”.

Дуже часто при обговоренні проблемної ситуації у дитини виникає гіпотеза про можливий шлях її вирішення,  вона здебільшого з’являється як осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення проблеми. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках “Ага! Зрозумів!”, ”От у чому справа”. І цю радість я обов’язково підтримую: потискаю руку кмітливому учневі, хвалю його, разом з однокласниками плескаємо у долоні.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації використовую “хвилинки міркування”, що сприяють розвитку мислення як логічного, так і образного.

Відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці. Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створено для учнів ситуацій утруднення, які вони можуть подолати, тим частіше вони переживають радість відкриття, тим інтенсивніше у них розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності вихованців зростають.

Усіма можливими засобами стимулюю творчу активність учнів, адже основне завдання вчителя сучасної школи - допомогти дитині розкрити свої творчі здібності. Хто ж, як не вчитель початкових класів, може побачити в кожній дитині неповторну особистість, навчити здобувати знання та зуміти їх використати в подальшому навчанні.

Самостійність, активність, ініціатива - ось що сприяє розвитку творчихздібностей.

Етапи творчості:

• підготовчий етап (створення проблемної ситуації, постановка проблеми, її аналіз);
• процес вирішення проблеми;
• інсайт (осяяння);
• упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Із розвитком творчої особистості дитини тісно пов’язуютехнологію використання на уроці навчальних і навчально-творчих завдань. У процесі вирішення творчих завдань діти створюють певний творчий продукт. Творчий продукт розуміється як оформлений результат діяльності учня, наприклад, написання оповідань, казок, віршів, створення малюнків, виробів. У кожному циклі шкільних предметів види творчих завдань відрізняються, оскільки це зумовлено особливостями певного предмета: їх змістом, засобами, які використовуються під час виконання творчих завдань, але всі подібні завдання стимулюють творчість.

У практиці роботи використовую такі методи  стимулювання творчості:

1 метод евристичної загадки(розгадування загадок реалізується через)

• персоніфікацію (сидить баба на городі у сто хустинок закутана- капуста);
• упредметнення (стоїть посеред хати, чотири ноги, одна голова- стіл);
• протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед – цукор).

2 метод комбінованих запитань (дитині пропонується сукупність питань, за допомогою яких вона дає певну інформацію.Наприклад: хто?, коли?,куди?, навіщо?, з ким?, як довго?,скільки?)

3 метод фокальних об’єктів (ознаки випадкових об’єктів переносяться на той, який має бути вдосконалений. Наприклад:удосконалюється “пензлик”, випадковий об’єкт- “лисиця”. Отримуємо “рудий пензлик” або “хитрий пензлик”.)

4 метод ліквідації безвихідних ситуацій (наприклад, як заставити ледаря зробити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття.)

5 метод “техніка сили розуму”(вправи “Універсальність предмета” (придумати приклади , де б можна було використати даний предмет),”Світ у взаємозв’язку” (ким чи чим даний предмет був раніше чи стане поті), ”Ігри на пропажу”  (щоб було,  якби зникли батьки,учителітощо).

А чи недосить дітям тих знань, умінь і навичок, які передбачені програмовим матеріалом? Навіщо урізноманітнювати дитячу діяльність? Що це дає? Де школяр застосує свою творчість?

Знання, уміння і навички, набуті дитиною в школі,  безумовно, будуть їй необхідні в подальшому житті. Але як бути в ситуаціях, коли умови нашого життя змінюються, і готовий алгоритм вирішення будь-якої проблеми є непридатним?

Я переконана, що саме тому варто навчити дитину не боятися діяти в незвичайних ситуаціях, братися за вирішення питань, яких вона раніше не робила. Досвід свідчить, що людина, яка здатна генерувати ідеї, використовувати знання і вміння в нових ситуаціях, комфортно почувається в нестабільних соціальних умовах - швидше знаходить своє місце в суспільстві.

Сократ вважав, що поставити дитину у безвихідь – значить поставити її у більш сильну позицію, оскільки тоді вона хоче дізнатися про щось нове й не зможе бути задоволеною, перебуваючи в стані незнання, вона неодмінно захоче вийти з такого стану, тобто – дізнатися.

Творчість у будь-яких виявленнях – це складний сплав усвідомлених дій, чіткого розрахування та інтуїтивних прозрінь.

Презентація знаходиться за посиланням: