РОЗВИВАЛЬНІ ТВОРЧІ ВПРАВИ НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА                                         

Компетентнісний підхід в освіті — це відпо­відь на вимоги часу. Динамічні зміни
життя, по­стійне оновлення інформації зумовлюють потребу у членах суспільства, фахівцях, які здатні опера­тивно адаптуватися, навчатися протягом життя, безперервно розвиватися. Однією з найбільш ак­туальних проблем сучасної освіти є практичне формування компетентності учнів.

Метою навчання є розвиток особистості учня; розкриття його здібностей та талантів. У контексті освітніх реалій сьогодення ця мета конкретизується як підготовка учнів до жит­тя, розвиток їх інтелектуальних та творчих здібностей, опанування знань, актуалізація умінь, затребуваних життям — уміння спіл­куватися, контактувати з іншими людьми, зокрема для розв'язання конкретних проблем, уміння опрацьовувати інформацію, гнучко реагувати на зміни в житті. Отже, метою на­вчання є формування життєвої компетентності учнів. Збагачення змісту освіти, зокрема за­стосування розвивальних творчих вправ, забез­печення зв'язку із життям, залучення особисто важливої для дитини інформації, залучення її емоційної сфери, організація навчальної діяль­ності не тільки на рівні відтворення знань, умінь і навичок, але й на творчому рівні, має сприяти формуванню компетентності учнів.

Центральним аспектом цього процесу є розви­ток творчого мислення школяра, зокрема під час роботи над розвивальними творчими вправами, що задовольняє низку вимог:

• реалізує пізнавальну потребу молодшого шко­ляра, що ґрунтується на природних інстин­ктивних реакціях — «дослідницькій» та «ігро­вій», потребу у враженнях, спілкуванні, самореалізації та самоактуалізації;
• утілює єдність змістового, почуттєво-емо­ційного та операціонального в пізнавальній діяльності;

•   відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності;

•      орієнтує не на результати, а на спосіб дії. Роботу над розвивальними творчими впра­вами здійснюють поетапно за допомогою дослід­ницьких, ігрових творчо-прикладних дій, під час яких розвиваються та діалектично поєдну­ються операційне та образно-асоціативне види мислення.

Такі завдання є системою, що дає змогу сфор­мувати і розвинути всю різноманітність інтелек­туальної й творчої діяльності учнів та забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих. Необхідно пам'ятати, що творчі здібності забезпечують швидке набуття знань та умінь, закріплення та ефективне застосування їх на практиці. А це означає, що для розвитку творчих здібностей велике значення має розвиток психічних процесів — пам'яті, уваги, уяви тощо. Саме ці якості, на думку психологів, є основною для розвитку продуктивного мислення і творчих здібностей учнів.

Розвивальні творчі вправи спрямовані на роз­виток:

•      мнемонічних процесів (пам'яті);

•      уваги;

•      творчої уяви;

•      мислення;

•      мовлення;

•      комунікативних здібностей.
Отже, розвивальні творчі вправи в початко­вих класах, за систематичного їх використання і правильної організації, спонукають дитину до мовленнєвої діяльності, заохочують до роздумів, вико­нання нестандартних завдань, пробуджують віру у власні сили і творчі можливості.

Як відомо, навчально-виховний процес необ­хідно будувати відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності, що у свою чергу, вимагає організації навчання відповідно до здібностей до навчання, таланту дитини. Осно­вною формою організації навчально-виховного процесу був і є урок. Але сучасний урок уже не можливо уявити без застосування інтерактивних технологій, що грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо. Перевагу віддають індивідуаль­ній та груповій формам організації навчальної діяльності. Індивідуальна форма організації на­вчальної діяльності сприяє становленню само­стійності, активності, відповідальності, а групова форма (робота в парах, групах чи мікрогрупах) дає змогу забезпечити активну діяльність учнів, передбачає розподіл обов'язків між ними, вико­навчу та організаційну ініціативу, актуалізацію як досвіду самостійної діяльності, так і спільної роботи над розв'язанням конкретного завдання. Завдання вчителя: розвивати критичне мислен­ня школярів, тобто навчати самостійно аналізу­вати інформацію; формувати вміння помічати по­милки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправиль­ні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обира­ти свою позицію стосовно певних питань тощо.

Якщо ми хочемо залучити учня до навчально­го процесу (уроку), то зобов'язані допомогти ди­тині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. У центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, уміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідо­мому опануванні шкільної програми. Значну роль у формуванні цих умінь відіграють розвивальні творчі завдання, що використовують як в індиві­дуальній, так і в груповій формах організації на­вчальної діяльності на різних етапах уроку. За їх допомогою можна перевіряти домашнє завдання, поліпшувати розуміння нового матеріалу, закріп­лювати та узагальнювати знання.

Зміст та матеріал для розвивальних творчих вправ залежать від вікових та індивідуальних особливостей дітей, знань учнів, завдань уроку.

Місце розвивальних та творчих вправ у струк­турі уроку залежить від багатьох факторів:
 • рівня підготовки учнів;

•     дидактичної мети;

•     характеру навчального матеріалу;

• часу, відведеного на вивчення теми.
  
  Використовуючи розвивальні творчі вправи,потрібно дотримуватися таких вимог:

•     цілеспрямованість застосування;

• підпорядкованість тематиці, навчально-ви­ховній меті уроку;
• відповідальність дитячому світогляду, віко­вим та індивідуальним особливостям;
• різноманітність форм організації навчальної праці учнів (індивідуальні, групові, колектив­ні);
• нерозривний зв'язок з іншими формами та методами роботи.

Ви­користання творчих та пізнавальних завдань да­ють можливість навчатися у легшій, невимушеній формі, потребують від учнів пошуку нових знань і способів дій, розвивають інтерес до на­вчального предмета. Вони сприяють розвитку спо­стережливості, учать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнювати. Використання таких видів роботи на будь-якому етапі уроку — це вправляння у самостійному розвитку мислення, кмітливості, спостережливості, уяви учнів.

Починати необхідно з простих тренувальних вправ, поступово їх ускладнюючи.

Результативність такої роботи полягає в тому, що учні:

•     уміють спостерігати, аналізувати, використову­вати отриману інформацію в різних ситуаціях;

•     мають елементарні прийоми запам'ятовуван­ня, творчу уяву і мислення;

•     мають великий словниковий запас;

•     можуть вільно висловлювати свої думки;

•     можуть співпрацювати в групах і парах, само­стійно організовувати свою роботу.

Така організація навчально-виховного проце­су може не тільки забезпечити основу особистісної системи знань, умінь, переконань, а й стане фундаментом для подальшого навчання, вихован­ня, розвитку та самовираження, значною мірою зумовить практичну діяльність у майбутньому.